22.05.2020 11 клас Технології Екологічна оцінка розвитку

22.05.2020

ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА РОЗВИТКУ

      Екологія – взаємовідношення між організмом і навколишнім середовищем;

     наука , яка вивчає зв'язок між організмом та навколишнім середовищем

     (довкіллям ).

Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) – це новий інструмент реалізації

екологічної політики, який базується на простому принципі: легше запобігти

негативним для довкілля наслідкам діяльності на стадії планування, ніж

виявляти та виправляти їх на стадії впровадження стратегічної ініціативи.

Метою СЕО є забезпечення високого рівня охорони довкілля та сприяння

інтеграції екологічних факторів у підготовку планів і програм з метою

забезпечення збалансованого (сталого) розвитку.

    В Україні створені передумови для імплементації процесу СЕО, пов’язані з

розвитком стратегічного планування та національної практики застосування екологічної оцінки

1.  НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ПРОВЕДЕННЯ СЕО В УКРАЇНІ

      Основними міжнародними правовими документами щодо СЕО є Протокол про стратегічну екологічну оцінку та Директива 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів і програм на

навколишнє середовище, імплементація якої передбачена Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТОЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ

ЧИСЛІ СТАНУ НАСЕЛЕННЯ, ТА ПРОГНОЗНІ ЗМІНИ.

Характеристика поточного стану довкілля складається за такими пунктами:

1.     Місцеположення, рельєф

2.     Гідрологічні умови

3.     Клімат

4.     Ґрунти

5.     Геологічна будова

6.     Інженерно-будівельна оцінка

7.     Радіаційний стан

8.     Електромагнітне забруднення

9.     Акустичний режим

   Разом з тим досвід багатьох країн (Канади, Японії, Швеції та інших)

свідчить про можливість покращити стан навколишнього середовища в

окремому регіоні, що також позитивно впливає і на глобальні процеси.

Екологічна політика цих країн базується на таких принципах:

– ґрунтування практичної діяльності на найновіших досягненнях

науки і технології;

– виділення на природоохоронну діяльність необхідних  матеріально-фінансових ресурсів;

– динамічне правове екологічне забезпечення;

– раціональне поєднання примусових, економічних та моральних

важелів у системі управління природоохоронною діяльністю;

– високий рівень екологічної культури населення;

– активна участь громадськості в природоохоронній діяльності.

     Перелічені умови тісно взаємопов’язані, тому вирішення

екологічних проблем можливе лише за умов забезпечення одночасного

їх дотримання.

Екологічна освіта                          

Екологічна освіта  постає не як самоціль, а як вирішальний засіб формування екологічної культури людини, яка має два основні виміри: з одного боку, – це сукупність певних дій, технологій освоєння людиною природи, які забезпечують та уможливлюють саме її існування, з другого – це теоретична галузь знань про місце людини в біосфері як істоти діяльної, організуючої  її системи, як вирішального чинника їхнього розвитку. Таким чином, екологічна культура є цілепокладаючою діяльністю людини (включаючи і наслідки такої діяльності), спрямованою на організацію та трансформацію

природного світу (його об’єктів та процесів) відповідно до власних

потреб та вимірів.

   Подібна орієнтація дозволяє зробити висновок, що екологічна

освіта повинна мати як цілісний, так і діяльнісний характер. Будь-яка

людина живе не в абстрактному, а конкретному етно-екологічному світі,

де, наприклад, «і лани широкополі, і Дніпро, і кручі», тобто об’єкти як

культурної, так і природної данності мають свою цінність, у тому числі і

духовну. Тому така освіта має бути закорінена у традиційній цінності

народу, у його моральні підвалини ставлення до природи та інших

людей. Але будь-яка людина не просто існує, але й діє, працює, творить,

мислить тощо. Тому ставлення людини до довкілля є діяльність, що

визначає потужну орієнтацію екологічної освіти на таку її форму, яка б

виховувала поважне, шановне ставлення людини до інших людей, і до

природи. У такій ціннісній та діяльнісній орієнтації екологічна освіта

спроможна як зберегти традиційну екологічну культуру власного народу,

так і запозичити здобутки на цьому терені з-поза меж України. Досвід

багатьох країн, наприклад, Японії, Австрії та ін. засвідчує реальність та

продуктивність такого підходу

Екологічна освіта повинна:

1) розглядати навколишнє середовище в усій його повноті -

природним і створеним людиною, технологічним і соціально-екологічним,

політичним, культурно-історичним, моральним, естетичним;

2) бути тривалим процесом, тобто починатися в дошкільному віці і

продовжуватися на всіх стадіях формальної і неформальної освіти;

3) бути міждисциплінарною за своєю суттю, включати

спеціальний зміст у кожний навчальний предмет, створюючи

можливість формування цілісної збалансованої перспективи;

4) вивчати головні проблеми навколишнього середовища з

урахуванням місцевих, національних, регіональних і міжнародних точок

зору, щоб отримати знання про умови навколишнього середовища в

інших географічних регіонах;

5) зосереджуватися на поточних і можливих ситуаціях

навколишнього середовища, одночасно беручи до уваги історичну

перспективу;

6) роз’яснювати значення та необхідність місцевого,

національного і міжнародного співробітництва в запобіганні і вирішенні

проблем довкілля;

7) докладно висвітлювати різні аспекти навколишнього

середовища в процесі соціально-економічного планування і розвитку;

8) надати можливість населенню застосовувати свої знання і

досвід у плануванні, прийнятті рішень і визначенні наслідків;

9) відносити аспекти чутливості навколишнього середовища і

знання його, навчання навичок вирішення проблем і роз’яснення

цінностей до будь-якої вікової групи, але надавати особливого значення

розвиткові розуміння чутливості навколишнього середовища в учнів у

ранньому віці і найбільш наближено до місця навчання;

10) допомагати учням визначати ознаки виникнення проблем

навколишнього середовища, а також вивчати окремі реальні його

проблеми;

11) вирішувати проблеми навколишнього середовища і в цьому

зв’язку - необхідність розвитку критичного мислення і набуття навичок

вирішення проблем, що з’являються;

12) використовувати різноманітність навколишнього середовища,

що вивчається, і широкий набір методичних прийомів для навчання,

засвоєння знань про дозвілля, почерпнутих з нього, приділяючи

належну увагу практичній діяльності і вивченню досвіду з перших рук.

Чинники, що негативно впливають на результати  навчання

    Серед чинників, які негативно впливають на результати

навчально-виховного процесу з екологічної освіти в Україні, слід назвати

такі:

• недостатність самих знань про механізми функціонування біосфери, щоб управляти ними, чітко уявляти всі наслідки застосування потужних засобів впливу на природу;

• відсутність єдиної екологічної концепції, яку можна було б запропонувати для вивчення;

• питання екології недостатньо і відособлено відображені в

навчальних програмах.   

   Рівень забруднення навколишнього середовища залежить від багатьох факторів. Це кількість автотранспорту й інтенсивність його руху, кількість підприємств, що розташовані на території міста або регіону тощо. Всі ці та багато інших чинників негативно впливають на здоров'я людини. З метою проведення комплексного спостереження, оцінки й прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропічних чинників упроваджують екологічний моніторинг.

ЕКОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНКИ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Забруднення атмосферного повітря

·        Викиди в повітря

·        Якість повітря в населених пунктах

·        Використання озоноруйнівних речовин

Зміна клімату

·        Температура повітря

·        Атмосферні опади

·        Викиди парникових газів

Водні ресурси

·        Відновлювальні ресурси прісних вод

·        Побутове водовикористання у розрахунку на душу населення

·        Втрати води

·        Повторне і оборотне використання прісної води

·        Якість питної води

·        Біогенні речовини в прісній воді

·        Забруднені стічні води

Біорізноманіття та ліси

·        Природні території, що підлягають особливій охороні

·        Ліси

·        Види, що знаходяться під загрозою зникнення, і види, що охороняються

·        Тенденції зміни чисельності й розповсюдження окремих видів

Земельні ресурси та ґрунти

·        Вилучення земель із продуктивного обороту

·        Райони, що зазнають ерозії ґрунтів

Сільське господарство

·        Внесення мінеральних та органічних добрив

·        Внесення пестицидів

Відходи

·        Утворення відходів

·        Транскордонні перевезення небезпечних відходів

·        Переробка та вторинне використання відходів

·        Кінцеве видалення відходів

Шляхи розв'язання екологічної проблеми

Основні шляхи розв'язання екологічної проблеми:

·        швидкий розвиток і використання основних видів відновлюваної енергії — сонячної та енергії вітру, океанічної та гідроенергії річок;

·        структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме: зростання частки вугілля в енергобалансі й зменшення — газу та нафти, оскільки запасів цих корисних копалин на планеті менше, а їхня цінність для хімічної промисловості набагато більша;

·        створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів.

Наша планета – це єдина екологічна система, у якій усе є взаємозалежним: тваринний і рослинний світи, ґрунт і Світовий океан, клімат і гори. А це означає, що найменші зміни в одній ланці цього ланцюжка впливають на життєздатність усієї системи. Людина в процесі трудової діяльності активно впливає на стан екосистеми Землі, і на жаль, дуже часто цей вплив  виявляється руйнівним і призводить до забруднення. І тому ви уже в ранньому віці повинні задуматися над цією проблемою, охороняти навколишнє середовище.