6 клас (2 год.) 30.05.2023 РОЗРОБКА ПРОЕКТУ. ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

30.05.2023   6 клас  (2 години)

ТЕМА:  РОЗРОБКА ПРОЕКТУ. ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

В наш час деревина - це дуже поширений матеріал, який має дуже важливе значення в конструюванні. Дуже багато фірм та підприємств займаються обробкою деревини, виготовленням виробів з цього виду матеріалу. Порівняно з іншими конструкційними матеріалами, деревина легко піддається обробці, порівняно дешева і дуже поширена.

В процесі роботи ви  ознайомитесь з різними операціями,  пов’язані з різанням, свердлінням, токарною обробкою. 

Завдання  роботи:

• Розробити конструкцію виробу;
• Ознайомитись з особливостями конструкції виробу;
• Опанувати нові пристрої та засоби для обробки деревини;
• Познайомитись краще з властивостями деревини;
• Удосконалити навички роботи з інструментами для обробки деревини;
• Оформити документацію;
• Виготовити виріб.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

                                                                                                                        Таблиця № 1

1. Аналіз вибраних аналогів конструкцій.

Конструкція повинна:	Конструкція №1	Конструкція №2	Конструкція №3
1. Зберігати свої початкові якості - бути надійною в експлуатації.	+	+	+
2. Бути простою у виготовленні.	+	-	-
3. Мати найпростіші з'єднання.	+	-	-
4. Має виконувати всі поставлені функції.	+	+	+
5. Мати естетичний і оригінальний вигляд.	+	+	+
6. Мати низьку собівартість виготовлення.	+	-	-
7. Відповідати вимогам пропорційності форми і ліній (вимогам дизайну).	+	+	+
8. Зручність у використанні.	+	+	+

Таблиця № 2

2. Вибір та обґрунтування оптимального варіанту.

Вимоги до конструкції	Досягнення цілі	Шляхи досягнення цілі
1. Зберігати свої початкові якості - бути надійною в експлуатації.	+	Надійність виробу будемо досягати конструкцією і якістю виготовлення.
2. Бути простою у виготовленні.	—	Якщо конструкція буде простою у виготовленні, тоді вона не відповідатиме поставленим функціям.
3. Мати найпростіші з'єднання.	+	Для з'єднання деталей буде використовуватись з’єднання склеюванням, яке є найпростішим
4. Має виконувати всі поставлені функції.	+	Надійність, зручність у використанні, які досягаються в процесі виготовлення вирішують це питання.
5. Мати естетичний і оригінальний вигляд.	+	Фарбування виробу.
6. Мати низьку собівартість виготовлення.	+	Собівартість виробу є не дуже високою
7. Відповідати вимогам пропорційності форм і ліній	+	Правильно читати креслення, виконувати розмітку матеріалів, тощо.
8. Зручність у використанні.	+	Виріб ставиться на підлогу і не займає багато місця.

ІІ. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП

2.1. Обґрунтування матеріалів, інструментів та обладнання.

     Вибір матеріалів.

2.2. Специфікація деталей (на прикладі дитячої іграшки КОНИК)

Таблиця № 3

№ п\п	Назва	Кількість	Матеріал	Примітка
1.	Основа	1	вільха
2.	Спинка	1	вільха
3.	Ніжка	3	вільха
4.	Проніжка	2	вільха
5.	Голова	1	вільха
6.	Ручки	2	вільха
7.	Шуруп М5	4	сталь	Купований
8.	Дуга

2.3. Характеристика типів з’єднань.

Дерев’яні деталі з’єднують між собою цвяхами, шурупами, болтами, а також за допомогою різноманітних столярних з’єднань.

Склеювання деревини

Міцність склеювання дерев'яних деталей залежить не лише від якості виготовленого клейового розчину, а й від товщини шару клею, який утворюється між з'єднуваними деталями. Високої міцності склеювання можна досягти, якщо шар клею між деталями дорівнює 0,1—0,15 мм.

Для якісного склеювання треба старанно прифуговувати поверхні деталей, щоб між ними не було зазору. Поверх­ні, що склеюються, слід очистити від пилу та бруду, не можна торкатися до них руками, бо жирові плями зменшують міцність склеювання.

Клей наносять на поверхню пензлями рівним шаром. Після цього поверхні деякий час витримують, щоб деревина увібрала клей, а волога випарилася з клейся розчину. Проте деталі треба з'єднувати до того, як клей застигне.

Склеювання може бути однобічним та двобічним. Застосовуючи однобічне склеювання, шар клею наносять лише на одну поверхню, а в разі двобічного склеювання – обидві з'єднувані поверхні. Однобічним склеюванням з’єднують деталі вздовж волокон, двобічним — торці деталі.

Вологу деревину склеювати не можна.

 

З'єднання шурупами

Основа готова. Тоді до основи кріпимо плити для того щоб одяг не забруднювався об стінку. Допоміжні рейки з'єднуємо з основою за допомогою міцного з'єднання шурупами(мал. 4). Для цього мені необхідно провести підготовчі роботи. У заготівці спочатку проробляють отвір розміром 2/3 діаметру і 1/2 довжини шурупа. У цей отвір вставляють шуруп, який легко загвинчується в потрібному напрямі, не розщеплюючи деревини. Для невеликих шурупів отвір можна зробити цвяхом.

Вістря шурупа повинне бути прямим і загостреним, а проріз в головці -нестертою. Шуруп краще загвинчується в деревину, якщо його покрити тонким шаром мила. Щоб вістря шурупа не вийшло з другого боку деталей, що сполучалися, його довжина не повинна перевищувати їх сумарної товщини. Не можна використовувати заіржавілі шурупи, але якщо інших під рукою немає, шуруп потрібно покрити шаром масла.

Коли це зробив в мене виникла ідея зробити полку для взуття студентів, також на цю полку можна сідати, оскільки вона витримує масу дорослої людини, щоб легше було взувати взуття, і інших речей, які бажано не класти на підлогу.

            Кутові серединні (таврові) з'єднання брусків і щитів застосовують для збільшення міцності столярних і меблевих виробів.

ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП

1.      Технологічна послідовність виготовлення виробу.

Процес розмічання деревини

Усі столярні вироби виготовляють за кресленнями. Кожна деталь виробу своїми розмірами і формою повинна відповідати кресленню. За допомогою розмічання переносять на заготовку контурні, осьові і деякі допоміжні лінії у відповідності з кресленням. Розмічання — трудомістка і важлива операція. Від її виконання залежить якість виробів.

Лінії розмітки (риски) — наносять на деревину олівцем або вістрям відповідного розмічального інструменту. Олівець (шило) нахиляють (під кутом 40...60°) в напрямі руху і притиска­ють, до розмічального інструменту.

Перед розмічанням на заготовці визначають (а при необхідності обробляють) вимірювальні бази, тобто місця, від яких буде вестись підрахунок.

Під час розмітки застосовують розмічальний і контрольно-вимірювальний інструмент.

                              
                                                    

Кутники дерев'яні застосовують для розмічан­ня, перевірки прямих кутів і струганих під прямий кут суміжних поверхонь. У них розрізняють п'ятку (колодку) і закріплену в ній під прямим кутом тонку лінійку (перо).

      

Вимірювальна лінійка, складаний або стрічковий метр призначені для вимірювання розмірів та розмі­чання деталей. Ціна поділки цих інструментів 0,5...1,0 мм, а точність вимірювання 0,25...0,5 мм.

Пиляння деревини

Пиляння деревини — процес закритого розрізання її на частини з утворенням між ними пропилу. Пропил обмежений трьома гранями: нижньою (дном) і двома боковими. Пиляння здійснюється ручними і електрифікованими пилками, а також на криглопилкових верстатах.

Для ручного пиляння застосовують багаторізцеві інстру­менти — пилки.

Контроль якості пиляння деревини здійснюють вимірюваль­ним інструментом. Відхилення величини кута між кромкою і пластю можна перевірити кутником, єрунком або малкою; ви­кривлення пропилу — на око або прикладанням лінійки до оброб­люваної поверхні; ворсистість, відколювання трісок — на око.

Стругання деревини

Поверхня необробленої деревини в більшості випадків буває шорсткою, а переріз по довжині не зовсім однаковим. Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Стругають деревину ручним і меха­нізованим інструментом. У багатьох випадках для надання деталі відповідної форми струганням зручно користуватись стамесками.

     Для ручного стругання деревини застосовують різні струги.

Убільшості випадків вони складаються з колодки, стального залізка з гострим лезом і клинка. В дея­ких конструкціях передбачаються упори, ручки, ріжки та ін.

Для кращої роботи рубанком і зручності переміщення його по матеріалу в передній частині є ріжок, а в задній — упор.

Шерхебель  застосовується для грубого стругання заготовок уздовж волокон або під деяким кутом, особливо коли треба зняти товстий шар деревини. Однак на виструганій поверхні залишаються жолобкуваті нерівності, які знімають іншими рубанками.

     Одинарний рубанок служить для вирівнювання поверхні після стругання шерхебелем або після розпилювання матеріалу. Після стругання одинарним рубанком поверхня стає рівною, але недостатньо гладенькою.

Подвійний рубанок  використовується для зачищення поверхонь і стругання торців. Він робить поверхню гладенькою завдяки тому, що його ніж складається з двох частин.

Проте подвійним рубанком можна вирівнювати тільки короткі деталі.

Свердління

    Свердління — це процес утво­рення циліндричних отворів спеціальним інструментом - свердлом.­­­­­

Доступним для свідомого вивчення будови і принципу роботи простого механізму передачі, що складається переваж­но з типових деталей, є ручний дриль. 

           

  

Довбання деревини.  Для надання деталям остаточної форми, тобто для виготовлення з'єднувальних елементів (прямокутних наскрізних і ненаскрізних отворів і вушок), застосовують долота і стамески.

     Долото – це металевий стиржень прямокутної форми, у нижній (робочій) частині якого є різець, а у верхній – заплечики і конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев'яну ручку.

  Довбання виконують за зробленою розміткою. У процесі видовбування наскрізних гнізд розмітку роблять з обох боків.

  Стамески – дуже подібні до доліт, тільки значно тонші (3-5 мм).

  Плоскі стамески застосовують для довбання неглибоких гнізд у тонких деталях, зачищення їх, обрізання торців, стругання кромок, зачищення і зняття фасок на кромках деталей і щитів. Напівкруглі стамески застосовують для видовбування криволінійних отворів та обробки криволінійних поверхонь.

Виточені з деревини вироби можна обробляти різними спобами. Деякі деталі обробляють на верстаті тільки шліфуваль­ною шкуркою. Для цього використовують скляні шкурки. Шлі­фувати деревину наждачними шкурками не слід, бо вони утворюють темний пил, який може забруднити виріб. Щоб надати виробу привабливого вигляду і виділити тек­стуру, його полірують. Відполірувати виріб можна бруском твердішої деревини. Прийоми роботи такі самі, як і при шліфу­ванні.

Підготовка поверхні під обробку

     У цю операцію входить усунення вад деревини: тріщин, ум'ятин, сучків, що випали й інших дефектів поверхні, які утворилися в результаті попередньої механічної обробки. Великі, глибокі тріщини, щілини і порожнечі закладають дерев'яними вставками на клею, дрібні заповнюють шпаклівкою. Вм'ятини можна усунути як шпатлюванням, так і рясним змочуванням зам'ятої деревини

Для шліфування поверхні деревини, шпакльованих, ґрунтованих, лакових і інших покриттів застосовують різні шліфувальні матеріали: шкірки, порошки й пасти.

    Шліфувальна шкірка – це абразивний гнучкий матеріал,що є гнучкою основою, на поверхню якої нанесений абразивний порошок різноїзернистості. Призначена для сухого або мокрого шліфування. Шліфувальні матеріали – абразиви бувають – скляні, кремнієві, кварцитові різної зернистості.

    Шліфувальні порошки – сухі абразивні зерна. Лакофарбові покриття шліфують порошком пемзи або трепелу, найчастіше зі змочувальними рідинами: скипидаром, гасом, олією, водою.

    Шліфувальні пасти – абразивний порошок (пемзи, трепелу, електрокорунда, карбіду кремнію), розтерті на легкорозчинній суміші, що не висихають, різноманітні олії, віск, парафін тощо. Розчинниками служать скипидар, гас, уайтпспірит, а розріджувачем – вода.

    Полірувальні суміші (політури) застосовують для надання лакофарбовим покриттям більшого блиску, а також для їхнього вирівнювання.

    Непрозора обробка. Для непрозорої обробки використовують клейові, масляні або емалеві фарби. Вони захищають деревину не тільки від загнивання, але і від деформації.  

     Прозора обробка. Це спосіб обробки столярних виробів із деревини цінних порід. Прозоре покриття може бути глянсовим, матовим, оксамитовим або дзеркальним. Процес підготовки поверхні під прозоре покриття такий же, як і під непрозоре. Але всі операції необхідно проводити більш ретельно.

ІV. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

4. 1. Економічне та екологічне обґрунтування.

Екологічне обґрунтування

Економічні розрахунки

Вартість матеріалу для виготовлення виробу.

Мінімаркетингові дослідження

При виготовленні виробу насамперед необхідно правильно розмітити та обробити заготовку, щоб потім не виникло проблем із складання виробу.

Щоб виготовити даний виріб необхідно спочатку ознайомитись із технологічною документацією, після цього можна приступати до роботи.

                                      МИРУ ТА ГАРНОГО ВІДПОЧИНКУ