14.02.2022 10-11 клас Виготовлення ажурного візерунку для подальшого оздоблення фанерою

14.02.2022  10-11 клас 

Виготовлення ажурного візерунку для подальшого оздоблення фанерою    

        Нова річ має бути на тільки оригінальною, не менше захоплення повинна викликати і краса виробу. Тому одним із видів оздоблення виробів є ажурне випилювання. . Їхні деталі мають велику кількість фігур­них отворів, які сукупно утворюють орнаментальну композицію.

В ажурних деталях можна розгледіти різні рослини й тварин. Ці візерунки можуть утворюватися з вирізів, або, навпаки, зали­шених «острівців» фанери.

     Ажурне випилювання – вид декоративної обробки деревини, при якому намічені на плоскій поверхні узори візерунки випилюються за допомогою лобзика або викружної пилки. У пропильному різьбленні декоративність досягається ажурною сіткою.

     Ажурне випилювання передбачає виготовлення великої кількості отворів найрізноманітнішої форми. Для почат­ку роботи необхідний первинний отвір. Його утворюють шилом на підкладній дошці. Шило розташовують перпендикулярно до фане­ри, яка лежить на підкладній дошці. Обертаючи шило отримуємо отвір: він повинен мати такий діаметр, щоб туди вільно входила пилочка.

Завершують обробку випиляних деталей рашпілем, надфілем або шліфувальною шкуркою.

      Основи пропильної різьби - площинний наскрізний орнамент. Красиві узори дерев'яних смуг розташованих на бокових сторонах виробу. Завитки наскрізного рослинного або геометричного орнаментів чудово виглядає на тлі стінок дерев'яного виробу. Найпоширеніший мотив – S - подібний завиток із закрученими кінцями. Дуже привабливі в пропильному різьбленні (або при випилюванні лобзиком, пилами) тварини та птахи. Цікаві мотиви змія, що в давнину був покровитель оселі, змій найчастіше набирає вигляду дракона.
      У прорізній різьбі частіше використовують плоский орнамент та великі розрізи деревини. Виступаючий рельєф різного орнаменту виділяється на дерев’яному фоні.           

Орнаментальна композиція — це спрощене поєднання елемен­тів в одне ціле.

          Під час  практичної роботи необхідно виконати такі завдання:

ü Навчитись переносити малюнок на фанеру;

ü Навчитися закріплювати пилочку використовуючи наявні пристосування;

ü Навчитися випилювати нескладні елементи ажурного випилювання використовуючи різні способи випилювання;

      Для того щоб перенести малюнок на дерево вам знадобитися олівець середньої твердості (ТМ), копірка, калька, ну і звичайно ж саме креслення. Креслення накладається на копіювальний папір, зверху якого накладається калька, по якій і проводять олівцем контури малюнка. Перед перенесенням малюнок необхідно зафіксувати на заготовці за допомогою кнопок. При перенесенні на заготівлю декількох деталей, всі отвори під пилочку необхідно просвердлити відразу, тому що після випилювання більшої частини заготовки вона стає слабкою і може зламатися при свердлінні.

      Краще брати фанеру більш якісну, потім її легше буде декорувати,
  менше доведеться шпаклювати і вишкуріть. Розмічаємо  розміри наших     детальок на шматку фанери. Якщо є можливість, краще розмічати по одному рівному краю, менше доведеться потім підганяти. І  стараємося розмічати максимально точно. Нам знадобитися дві однакові деталі для денця і кришки і потім по 2 вузькі деталі і 2 довгі деталі для нижній частині і верхньої частини майбутньої шкатулки.

ПОШУК ТА ПІДГОТОВКА ТРАФАРЕТІВ

В інтернеті можно знайти велику кількість різних креслень, малюнків, ескізів що знадобляться для виготовлення шаблонів. Більшість знаходиться у вільному доступі, їх використання не вимагатиме додаткових коштів.

Відшукавши потрібний рисунок, його потрібно роздрукувати на папері А-4. Якщо потрібно випиляти більш великі деталі, то потрібно звернутися у спеціалізований сервіз, де є спеціальне обладнаннядля друкування аркушів більшого формату.

      Рисунки на фанеру наносять так, щоб поздовжні частини їх йшли вздовж волокон лицевого шару фанери. Для заощадження матеріалу рисунки розташовують на фанері щільно один біля одного. Перш ніж перевести рисунок для випилювання треба старанно зачистити і відшліфувати поверхню фанери.

         Щоб перезняти на фанеру рисунок, під нього підкладають копіювальний папір, а зверху накладають прозорий папір – все це прикріплюють кнопками до фанери. Користуючись гострим олівцем, лінійкою та циркулем, перезнімають рисунок. Треба уважно стежити, щоб були точно перезняті всі деталі рисунка, навіть найдрібніші.

Звичайно, дуже зручно користуватися ескізами деталей і малюнками орнаментів зі спеціальних альбомів, у яких вони представлені в натуральну величину. Але такі альбоми зустрічаються усе рідше й рідше. Частіше малюнки для випилювання можна знайти в журналах і книгах. Насамперед необхідно навчитися правильно переносити такі малюнки на поверхню матеріалу, що випилюється.

Справа в тому, що з технічних причин неможливо поміщати малюнки в натуральну величину, тому їх зменшують у відповідному масштабі. Збільшити малюнок знову дуже легко. Це роблять або за допомогою спеціального приладу - пантографа, або ж так званим методом кліток. Щоб не псувати книгу, малюнок спочатку переводять на прозорий папір ( кальку).

Попередньо на такому папері розкреслюють простим олівцем сітку, розміри якої залежать від величини малюнка. Чим дрібніше малюнок, тим дрібніше роблять сітку. Найчастіше розміри квадрата сітки 5 X 5 мм. Звичайно малюнки збільшують у два або чотири рази, тому необхідно підготувати інший аркуш будь-якого паперу й нанести на нього точно таку ж сітку, як і на кальку, збільшивши при цьому відповідно у два або чотири рази сторони кліток.

 Сам процес збільшення малюнка, очевидно, не вимагає пояснень. Деталі багатьох виробів мають симетричний орнамент. Часто обмежуються показом лише половинки або чверті малюнка, по яких завжди можна відновити й повний малюнок. Роблять це так. Нехай, наприклад, потрібно перенести на фанеру або дощечку орнамент, призначений для прикраси однієї зі стінок скриньки.

Спочатку цю чверть переводять на кальку разом із взаємно перпендикулярними осями. Потім аркуш кальки перегинають по одній з осей (у нашім випадку по горизонтальній) і на чисту сторону кальки переводять чверть малюнка. У такий спосіб виходить половинка малюнка. Тепер перегинають аркуш кальки уздовж іншої (вертикальної) осі й повторюють попередню операцію.

У результаті одержують повний малюнок. Якщо потрібно ще й збільшити малюнок, застосовують метод кліток. Одержати симетричний малюнок можна й іншим способом. Аркуш зі чвертю малюнка складають навпіл уздовж однієї з осей, наприклад вертикальної. Між половинками аркуша вкладають два аркуші копірки барвною стороною до паперу.

Твердим олівцем або кульковою ручкою без пасти обводять контури малюнка. При цьому на звороті аркуша виходить зображення половинки. У такий же спосіб, перегинаючи аркуш уздовж горизонтальної осі, одержують повний малюнок. Так само готовлять малюнки всіх деталей виробів, після чого розміщають їх на аркуші фанери.

Комбінацій може бути багато, але, вибираючи одну з них, пам’ятайте, що на першому місці повинна стояти декоративна виразність майбутнього виробу, потім - його міцність і тільки наприкінці - ощадливе використання матеріалу. Для деталей, у більшій частині вільних від прорізного орнаменту, варто відшукувати місця із цікавої й підходящої для всього виробу текстурою. А для деталей обрамлення, густо заповнюваного прорізами, краще відібрати місця з невиразним або нерівномірним малюнком текстури.

Щоб у більшій мірі забезпечити міцність виробу, малюнок деталі на обраному для неї місці треба розташовувати так, щоб переважний напрямок контурів орнаменту збігався з напрямком волокон матеріалу.

Багато деталей повторюються у виробі неодноразово, тому контури малюнка доводиться прорисовувати кілька разів. Від цього аркуш із малюнком може швидко зробитися непридатним. Щоб уникнути цього, на нього кладуть кальку й обводять олівцем контури. Поза тим що калька охороняє аркуш із малюнком від зношування, по ній добре видно, яка частина малюнка переведена, а якої ще немає.

Щоб малюнок під час роботи випадково не змістився, його прикріплюють до поверхні. Для цього краще використовувати не кнопки, а кілька швейних шпильок, тому що вони залишають ледь помітний слід. Не треба шпильки вдавлювати в деревину рукою; це незручно й важко. Для цієї мети використовують шматочок твердої фанери, що захистить пальці від травмування.

Переводити малюнок треба дуже уважно й акуратно, намагаючись по можливості прямі лінії проводити по лінійці, а кола або дуги циркулем. Від якості переведення малюнка багато в чому залежать художні якості майбутнього виробу. Якщо малюнок перенесений на матеріал неточно, зітріть його, відшліфувавши середньозернистою шкуркою площу зіпсованого малюнка, і перенесіть заново.

Починаючому аматорові варто позначати олівцем ті місця орнаменту, які будуть випадати при випилюванні, наприклад, легкими штрихами. Це позбавить від повторного проходження контурів і від зайвих пропусків. І особливу увагу звертаю на те, що якщо виріб складається з декількох деталей, приступати до випилювання не треба доти, поки не будуть переведені на матеріал малюнки всіх деталей.

Коли  все розмітили, приступаємо до розпилу. Намагаємося пиляти якомога точніше, ведучи лобзик точно по наміченій лінії.

Випилювання краще всього розпочинати з внутрішніх контурів рисунка, тому що не обпиляну деталь зручніше тримати рукою. В тих місцях, де повинні бути випиляні внутрішні контури рисунка, шилом проколюють отвори і розправляють їх із другого боку. В ці отвори вставляють пилочку і випилюють внутрішній контур. Пилочку вставляють в лобзик зубцями вниз. Спочатку її закріплюють в нижньому затискачі, а потім лобзик повертають дугою вниз і одним кінцем упирають в стіл, натиснувши на ручку лобзика так, щоб трохи зігнути його дугу. Пилочку вставляють у верхній затискач, закріплюють її і відпускають лобзик. Пилочка повинна бути туго натягнута, бо слабко натягнута пилочка легко рветься, працювати нею важко, а лінія розпилу утворюється нерівна. Натяг пилочки визначається вигином дуги лобзика: чим він більший, тим сильніше буде натягнута пилочка. Під час роботи лобзик треба тримати з невеликим нахилом пилочки назад, не можна дуже натискувати на пилочку – найчастіше вони рвуться від перекосу лобзика. Працюючи лобзиком, слід сидіти рівно, не горбитись, не схиляти низько голову, тому що коли пилочка порветься, вона може попасти в обличчя. Лобзик треба рухати тільки вгору і вниз.

Коли потрібно випиляти дві однакові деталі, фанеру можна збити маленькими цвяхами в місцях, де не проходять лінії пропилу, і пиляти два шари одночасно.

Випилюючи криві лінії, треба повертати фанеру, не змінюючи положення лобзика, так, щоб лінія розпилу поступово підходила під пилочку, лівою рукою треба міцно тримати фанеру притискуючи її до станка, щоб вона не підстрибувала і не тягнулась за пилочкою.

Не закінчивши пропилу, не слід зупинятись, бо це призводить також до поломки пилочки. Коли пилочка застряла, її не слід сіпати, а обережно повертаючи лобзик, звільнити її.

 На поворотах та кутах лобзик треба пересувати без натиску, а фанеру повертати як можна повільніше. Дуже уважно треба випилювати місця сполучення деталей – шипи і прорізи.

Для того, щоб шипи входили в прорізи щільно, їх випилюють трохи більшими, а прорізи для шипів – меншими. Потім шип і проріз підрізують ножем або підпилюють напилком, разом припасовуючи проріз і шип так, щоб одержати найщільніше з`єднання деталей.

Роботу лобзиком час від часу треба припиняти, щоб нагріта пилочка охолоджувалась. Коли рисунок не має складних поворотів та дрібних деталей, користуються пилочками з крупними  зубцями, а при випилюванні ажурних деталей треба користуватись пилочками з дрібними зубцями (вони використовуються для металу); ці пилочки дають дуже тонкий пропил.

Випиляні деталі зачищають дрібним напилком, шліфують наждачним папером, після чого їх складають спочатку без клею. Упевнившись в тому, що всі деталі виготовленні і припасовані правильно, виріб розбирають, місця з`єднань змазують тонким шаром клею (ПВА) і знову складають, щільно притискуючи сполучені клеєм деталі.

Складений готовий виріб ставлять в сухе місце для висихання, після чого приступають до наступної обробки – полірування,  лакування або фарбування. 

Теперь нас ожидает работа ножницами. Рисунок вырезают по отпечатанным линиям, особое внимание следует уделять точности и качеству резки.

                                       ПРИКЛАДИ ТРАФАРЕТІВ