9 клас 22.02.2022 Фактори, які впливають на розвиток особистісних та професійних якостей людини

 

9 клас Технології 22.02.2022

Тема: Фактори, які впливають на розвиток

особистісних та професійних якостей людини 

Розвиток особистості — це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються. Особистісний ріст обумовлений безліччю зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішнього відносяться: приналежність індивідуума до визначеної культури, соціально-економічному класу й унікального для кожного сімейному середовищу. З іншого боку, внутрішні включають генетичні, біологічні і фізичні фактори. Основний розвиток особистості відбувається на перших етапах, коли відбувається її становлення, закладання основ для стабілізації позивних якостей та рис людини. Але протягом життя людина розвивається, соціалізується, адаптується до мінливих умов суспільства.

Вирішення проблеми розвитку творчих здібностей, активізації творчої діяльності покладено насамперед на систему освіти.

У період античності освітня система розвивала тіло (фізичний розвиток), у середні віки – душу (духовний розвиток), у новий час – дух (психічний розвиток, насамперед інтелект і волю), у соціалістичних країнах – ідейність і колективізм (соціальний розвиток). У даний час більшість науковців схиляється до необхідності цілісного розвитку людини. Актуальність цієї теми порозуміються такими положеннями.

По-перше, головна мета освіти у тому, щоб готувати підростаюче покоління до майбутнього, до появи нових можливостей, що надає життя. З нашою погляду, тієї здатністю, що дозволяє ефективно реалізувати цієї мети, є творче мислення, креативність.

По-друге, ми живемо у XXI століття інформації; у суспільстві сталися бурхливі зміни, здійснені за щодо стислі терміни. Людина змушена реагувати ними, але часто він буває я не готовий до постійно які у суспільстві змін. Щоб адекватно реагувати для цієї зміни, людина має активізувати свої здібності, розвинути у собі творчість.

Що може людина? Насамперед необхідно розібратись у основних поняттях “індивід”, “людина”, “особистість”.

Індивід – це окремий представник людського роду Homo Sapiens:

-       специфікою індивіда виступає як тілесна окремість, так і певна сукупність духовно-психологічних рис, які становлять самобутній зміст його власного “я”;

-       у психології поняття індивіда використовується для позначення певного рівня у вивченні структури людської психіки, в характеристику індивіда включають темперамент і природні задатки.

Людина – це складний феномен: з одної сторони – це біологічна істота, що характеризується свідомістю, володіє мовою, має здатність трудитись, пізнавати навколишній світ і активно змінювати, перетворювати його; з другої сторони – це суспільна істота, яка вступає в соціальні відносини з іншими людьми, і має здатність змінюватись під впливом цих відносин.

Відмінність між поняттями “людина” та “особистість”.

Загальний розвиток людини відбувається по двох взаємопов’язаних лініях:

біологічний; соціальний.

Розвиток біологічних задатків та властивостей людини характеризує процес її функціонального дозрівання і закладає основи для успішного психічного розвитку.

-         поняття “людина” синтезує як біологічні, так і соціальні властивості і якості індивіда.

-         поняття “особистість” розглядається у широкому загальному і вузькому розумінні. Особистість (у широкому розумінні) – це людина, яка розглядається тільки як суспільна, соціальна істота без врахування її біологічної природи.

Поняття “особистість” означає суспільну сутність людини і включає сукупність вироблених нею у процесі життя соціальних властивостей і якостей.

Лише в соціальному середовищі виробляються у людини мова, навички поведінки, способи трудової діяльності, соціальні властивості і якості.

Поняття “особистість” застосовується також у вузькому розумінні. Якщо людина достигає такого рівня розвитку, який дозволяє вважати її носієм свідомості і самосвідомості, здатним на самостійну перетворювальну діяльність, таку людину називають особистістю.

Основні ознаки особистості (у вузькому розумінні) :

·        розумність, відповідальність, свобода, власна гідність , індивідуальність, суспільна активність, міцність поглядів і переконань, творчість;

·        свідоме управління власною поведінкою і діяльністю (сила волі)

Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального, неповторного.

Найважливіша характеристика особистості – індивідуальність.

Індивідуальність – сукупність характерних, відмінних рис, за якими одна людина відрізняється від іншої, що надає їй неповторності.

Рушійні сили і закономірності розвитку особистості.

Розвиток особистості – це єдиний цілісній процес безперервного дорослішання,

неповторність, особливість окремих вікових періодів, що вносять свій специфічний вклад у загальній процес формування особистості, наявність у процесі формування і розвитку особистості певних суперечностей, які є рушійними силами розвитку особистості.

Поняття “розвиток особистості” пов’язане з поняттям “формування особистості”. Формування особистості – це результат її тривалого розвитку, який передбачає становлення, набуття сукупності стійких властивостей і якостей.Особистість формується з народження у спеціально організованій дорослими діяльності.

Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності:

o   збудження і гальмування;

o   суперечності емоційної сфери – задоволення і невдоволення, радість і горе;

o   спадкові дані і потреби виховання;

o   рівень розвитку особистості і її ідеал;

o   потреби особистості і моральний обов’язок;

o   домагання особистості і її можливості.

Закономірності розвитку особистості:

o   розвиток особистості має наслідувальний характер;

o   особистість людини розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки;

o   зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї

o   особистість розвивається в діяльності;

o  особистість розвивається під впливом середовища та виховання. 

Фактори розвитку і формування особистості.

Фактор – це умова або чинник, що спричиняє ті чи інші явища.

На розвиток і формування особистості впливають природні і соціальні фактори.

Спадковість – сукупність певних задатків, яка отримується від обох батьків і здатна передаватися від покоління до покоління.

Можуть передаватися нащадкам недоліки нервової діяльності батьків, в тому числі і патологічні, що викликають психічні розлади. Спадковий характер мають певні хвороби. Негативно впливають на нащадків алкоголізм і наркоманія батьків. Генетика виявила більше 1500 спадкових аномалій людини.

Здібності – такі властивості особистості, які є однією з найважливіших умов успішного виконання людиною певних видів діяльності.

Задатки – потенційні можливості для розвитку здібностей;

-         спеціальні задатки – задатки до певного виду діяльності (музичні, художні, математичні, лінгвістичні, спортивні);

Середовище – комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток. Середовище, що оточує особистість можна умовно поділити на природне (географічне), соціальне і родинне (сімейне).

У середовищі особистість соціалізується.

Соціалізація – процес двобічний: з одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству й соціальним групам, до яких він належить, а з іншого – активно залучається до системи соціальних зв’язків і набуває соціального досвіду.

Виховання – суттєвий фактор розвитку і формування особистості.

Під впливом виховання і самовиховання:

-         відбувається корекція успадкованих внутрішніх особливостей людини (зміни у перебігу нервових процесів);

-         формування моральних якостей особистості.

Отже, виховання коректує вплив спадковості і середовища.

Суттєвий вплив на розвиток особистості здійснює власна активність особистості, яка і є важливим внутрішнім фактором розвитку і формування особистості.

Роль трудового виховання в становленні особистості

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці, без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути праці призводять до негараздів і для особистості і для суспільства. Учень має вміти співпрацювати з іншими учнями , підкорятися вимогам керівника, відповідати за результати не лише своєї праці, а й інших, виявляти ініціативу в доведенні справи до кінця. Загалом, він має вміти трудиться разом з іншими, спілкуватися з ними.

Праця має велике значення в розвитку здібностей учня. Здібності розвиваються  головним чином в умовах провідної діяльності : в дошкільному віці ­­­в грі, в молодшому і середньому шкільних віці - в учінні, в  юнацькому - в професійно-трудовій підготовці. 

Велика роль праці в розвитку мислення. В міру оволодіння трудовими навичками розвиваються його нові форми : технічне, практичне,  логічне.  В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу  відбувається  розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про  себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В  процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд  школяра. Робота в колективі розвиває соціалiзацію особистості дитини.

Розвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою. Отже, праця є  найважливішим чинником, що впливають на  розвиток особистості дитини.