5 клас 21.02.2022 Пиляння. Види пилок.

5 клас 21.02.2022

ПИЛЯННЯ КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

ВИДИ ПИЛОК

   Пиляння – один з найрозповсюдженіших видів обробки деревини, від отримання пиломатеріалів до виготовлення виробу з деревини. Від якості його виконання залежить якість виготовлення деталей і економія деревини. Якщо правильно виконати пиляння, можна зменшити припуск на подальшу обробку і час на виготовлення деталей. Під час обробки деревини різанням видаляють непотрібну частину матеріалу. Заготовці надають потрібної форми і розмірів за необхідної якості поверхні. Пиляння здійснюється ручними і електрифікованими пилками, а також на криглопилкових верстатах.

                                                         

                                                                                                                                                                                    

Криглопилкові верстати призначені для поздовжнього і поперечного розпилювання, а також для розпилювання під кутом до волокон.

     На рисунку 1 зображено універсальний криглопилковий верстат Ц-5.

     Розрізняють різання без зняття стружки та зі зняттям стружки.

До різання без зняття стружки належить розколювання деревини, розрізання її на шпон, розрізання ножицями і штампування-висікання.

    Зі зняттям стружки виконують пиляння, стругання, фрезерування, свердління, точіння, шліфування. У процесі пиляння відбувається поділ деревини на частини внаслідок різання багаторізцевим інструментом – пилкою (ножівкою).

   Найбільш поширений  в столярній справі інструмент – столярної ножівки (мал. 2, а). Окрім цього, до основних ножівок, які використовують у столярній справі, належать і вузька ножівка та обушкова пилка.

Мал. 2. Види ножівок: а – столярна; б – вузька; в – обушкова пилка

       Широкі ножівки застосовують для розкрою широких дощок і плитових матеріалів. Зубці мають форму рівнобедреного або прямокутного трикутника, 3–6 мм заввишки, крок – 4 - 6 мм, кути різання і заточування в цих пилках аналогічні й залежать від форми зубців.

      Вузьку ножівку (мал. 2, б) застосовують для розпилювання тонких пиломатеріалів, випилювання криволінійних деталей і виконання наскрізних пропилів. Зубці у формі прямокутного трикутника 2 - 4 мм заввишки, крок 3 - 4 мм, кут загострення – 50 - 80°, заточування пряме. , а обушкова пилка (мал. 3, в) слугує для виконання неглибоких пропилів, зарізу і розпилювання дрібних відрізків деревини; її можна також використовувати, підганяючи з’єднання. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 - 3 мм заввишки, крок – 2 - 3 мм, заточування косе (75 - 80° до полотна пилки).

     Різальним елементом будь-якої пилки є стрічка з нарізаними на ній зубами. Кожний зуб являє собою різець (мал. 2). Зуби ножівок характеризуються також кроком і висотою: висота – найкоротша відстань між основою і вершиною зуба; крок – відстань між вершинами сусідніх зубів.

Мал. 3 Будова ножівки

   Зуби пилки обов’язково повинні бути розведені, тобто відігнуті по черзі в різні боки і загострені

Мал. 4. Ножівки з різними зубами

       Після розведення зуби можуть мати неоднаковий відгин: одні більший, інші менший (мал. 4). Такі зуби потрібно виправити, інакше розпил буде нерівний. Для цього достатньо провести пилку кілька разів між щічками лещат, розсунутих на 1,5 мм. Потрібно стежити, щоб вершини зубів перебували на одній висоті, інакше пилка під час роботи буде “стрибати” по дереву. Рівень зубів вирівнюють напилком з дрібного насічкою, вставленим у дерев’яну колодку. Рухаючи напилком по пилці, сточують кінці зубів, що сильно виступають. Так само роблять після тривалої роботи пилкою і неодноразового заточування зубів.

Мал. 5. Розведення зубів: а – правильне розведення; б – нерозведені зуби; в – занадто широке розведення; г – одностороннє розведення

Послідовність виконання пиляння

    Перед тим, як почати пиляння ручними пилками, роблять попередню розмітку. Щоб пропил не відхилявся від риски, за її напрямом до полотна пилки прикладають ніготь або суглоб великого пальця. Для безпеки їх прикладають вище від зубців. Запил роблять плавними рухами пилки до себе. Після утворення невеликого заглиблення (пропилу) пилкою рухають рівномірно, але вже швидше (60–80 разів за хвилину). Під час пиляння нахил пилки має бути під кутом 15…20° до поверхні різання. При допилюванні відрізка дошки чи бруска його слід підтримувати лівою рукою, сповільнивши при цьому рух пилки, щоб не обламався кінець дошки і не утворився при цьому відкол.

    Якщо ножівка затискається в пропилі, потрібно розтиснути її за допомогою розпірного клинка (мал. 5).

Мал. 6. Розтискання ножівки

Стусло – це важливий інструмент, необхідний для проведення точних робіт із деревообробки. Стусло – це пристосування, яке служить для виробництва розпилів з фіксованим кутом. Найпростіше стусло – це дерев’яний лоток, у бічних стінках якого зроблені пропили під заданими кутами (мал. 4.9).                     Принцип дії такого стусла досить простий: брус або дошка, котрі потрібно розпиляти під заданим кутом, кладуться в лоток для розпилу. Потім за допомогою простої ручної пилки розпилюємо брус, за лінією, заданої пропилом в стінці лотка. Так брус розділяється на дві частини під заданим кутом.  

    На сьогодні більшою популярністю користується поворотне стусло, яке дозволяє самостійно задавати потрібний кут розпилу, точність якого доходить до мінімальних траєкторій. Поворотне стусло має пристрій, який дозволяє зафіксувати заготовку. Заготовка розпилюється ножівковим полотном, у якому задається кут за допомогою спеціальних позначень і фіксатора.

                 Правила безпечної праці під час обпилювання.

·        Працювати пилкою або ножівкою треба без ривків і згинів полотна.

·        Не можна спрямовувати полотно пилки пальцем. Слід використовувати для цього дерев’яні бруски, спеціальні упори.

·        Не можна тримати ліву руку близько до полотна пилки.

·        Стружку зі столярного верстака потрібно прибирати щіткою.