7 КЛАС 15.01.2024 Види з’єднань. Шипові з’єднання. Розмічання шипового з’єднання

 

7 КЛАС 15.01.2024

Тема: Види з’єднань. Шипові з’єднання. Розмічання шипового з’єднання

           І.  Актуалізація опорних знань

• 1. Згадай, як підвищити міцність і надійність з’єднань деталей з деревини.
• 2. Які технологічні операції передують з’єднанню деталей склеюванням?
• 3. Які вимоги висувають до деталей з фанери для склеювання?

ІІ.  Вивчення нового матеріалу 

Під час виготовлення столярних виробів застосовують різноманітні з’єднання, які забезпечують міцність конструкції, довговічність використання виробу та естетичність. Більшість меблевих виробів мають прямокутну форму, тобто деталі, складальні одиниці і групи з'єднуються під прямим кутом. Найбільш поширене з'єднання брусків – шипове (мал. 1). Вибір з’єднання залежить від конструкції, умов експлуатації виробу, розмірів деталей, породи деревини. Воно складається з двох елементів – шипа і провушини або гнізда. Залежно від необхідної міцності з'єднань і товщини деталей може бути виготовлено один, два, три і більше шипів. Збільшення кількості шипів збільшує площу склеювання, а значить, і міцність з'єднання виробу в цілому.

  

Мал. 1. Вироби з шиповими з'єднаннями

З’єднання поділяють на групи: 

• кутові, 
• серединні, 
• зі вставними шипами, 
• ящикові, 
• «ластівчин хвіст» (мал. 2).

Мал. 2. Види шипових з’єднань

Рамки з брусків невеликих розмірів та з невеликою міцністю мають одинарні кутові шипові з’єднання. Більш міцним вважається подвійне кутове шипове з’єднання, але його доцільніше застосовувати в широких деталях.                                  Серединне з’єднання використовують під час з’єднання деталей у конструкцію з проміжними деталями, що знаходяться посеред однієї з деталей.                          Більш простим у виконанні вважається кутове або серединне з’єднання на вставних шипах. Вставні шипи можуть бути різними за формою.                              Ящики меблеві або інші подібні вироби з широких дощок з’єднують шиповими з’єднаннями з великою кількістю дрібних шипів.                                              З’єднання типу ластівчин хвіст використовують у виробах з підвищеними вимогами до міцності конструкцій, однак таке з’єднання важке у виконанні.     Шипове кутове з’єднання складається із шипа і провушини, кутове серединне - із шипа і гнізда (мал. 3). Товщина шипа S₁ повинна дорівнювати 0,4 товщини бруска S₀. При одинарному шипі: S₁ = 0,4S₀. Ширина заплечика S₂:

                              Мал. 3. Розрахунок одинарного шипового кутового з’єднання

Виготовлення шипового з'єднання

Виготовлення елементів шипового з’єднання розпочинають із розмічання заготовки (мал. 4). Слід пам’ятати, що від точності розмічання залежить якість з’єднання. Для розмічання потрібні такі інструменти: лінійка, кутник, рейсмус і олівець.

Мал. 4. Послідовність розмічання одинарного кутового шипового з’єднання

Розміри шипа та гнізда (провушини) мають бути однаковими. Коли шип входить у гніздо або провушину, його поверхні повинні щільно, без зазорів прилягати до бічних поверхонь гнізда або провушини.

Спершу за допомогою лінійки відмірюють відстань, що дорівнює ширині бруска, наносять риски. Під кутник обводять з усіх боків брусок.

Шипи, провушини і гнізда розмічають одним налаштуванням рейсмуса. Розраховують товщину шипа та ширину заплечиків. Налаштовують рейсмус на два розміри: один з них дорівнює ширині заплечика, другий - сумі товщини шипа та ширини заплечика. Відносно однієї базової крайки проводять риски на обох заготовках. Олівцем позначають елементи шипового з’єднання, які слід видалити.        Випилювання шипів та запилювання провушин виконують дрібнозубою пилкою. При випилюванні шипа пропил має пройти із зовнішнього боку розмітки (мал. 5, а), а при запилюванні провушини - із внутрішнього (мал. 5, б). Заплечики шипа відпилюють з нахилом пилки всередину на 1...2° (мал. 5, в). Нахил забезпечує щільніше прилягання заплечика до деталі.

Мал. 5. Запилювання: а - шипа; б - провушини; в - заплечиків

    Послідовність видовбування провушини та положення долота при цьому зображено на малюнку 6. Для ущільнення місць з’єднання шипа і провушини виконують їх припасування пилкою (мал. 7).

Мал. 6. Положення долота при видовбуванні провушини

Мал. 7. Припасування шипа з провушиною

Якщо шипове з’єднання деталей виконується з надмірним зусиллям, то заготовка може зруйнуватися або утворяться тріщини. Якщо шип вільно входить у провушину, то необхідно додатково вставити шматочок шпону або стружку відповідної товщини. Таке з’єднання може бути неестетичним та не таким міцним.

Запамятовуй!

• Шипове з’єднання, шип, провушина, гніздо, заплечик.

Гніздо - закрита чотирибічна заглибина в з’єднуваній деталі, у яку вставляється шип.

Запилювання - початок пиляння.

Заплечики - бічні частини бруска, що прилягають до шипа.

Провушина - відкрита заглибина на кінці бруска.

Шип - виступ на деталі, що вставляється у відповідний отвір (гніздо, паз) іншої деталі для їх скріплення.

Щічки - бічні грані шипа або провушини.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

• 1. Яке призначення шипових з’єднань?
• 2. З яких елементів складається шипове з’єднання?
• 3. Як розраховують товщину шипа?

ІV. Домашнє завдання

Вивчити теоретичний матеріал. 

МИРУ ТА СПОКОЮ ВАШІЙ РОДИНІ