9 клас 29.01.2024 Технології виконання складальних робіт при виготовленні комплексного виробу

 9 клас 29.01.2024

ТЕМА: Технології виконання складальних робіт при виготовленні комплексного виробу

I. Актуалізація опорних знань

На малюнках 1-6 зображено різні види з'єднань окремих деталей виробу. Проаналізуйте зображення та дайте відповіді на запитання:

• Які з показаних з'єднань дають змогу розібрати виріб, не пошкодивши його деталей?
• У чому перевага нероз'ємних з'єднань у разі їх застосування для складальних робіт під час виготовлення виробу?

Мал. 1. Приклади використання різьбових деталей для з'єднання елементів виробу

Мал. 2. З'єднання деталей з деревинних матеріалів за допомогою клею та цвяхів

Мал. 3. Використання фальцевих швів для з'єднання деталей з тонколистового металу

Мал. 4. Заклепкове з'єднання деталей

Мал. 5. Зварювання металевих деталей

Мал. 6. Різновиди столярних з'єднань деталей виробу з деревини: а — одинарне кутове; б — подвійне кутове; в — одинарне серединне; г — зі вставними шипами; д — ящикове; е — «ластівчин хвіст»

Завдання 2

Проаналізуйте всі види з'єднань та виберіть таке, що забезпечує не лише сполучення деталей, а і їх рухомість (можливість повертання деталей на певний кут одна відносно іншої).

Всі наведені вище різновиди технологічних процесів з'єднання окремих деталей виробу можуть бути використані під час виконання складальних робіт.

II. Вивчення нового матеріалу

Складання комплексного виробу — це прикінцева операція виробничого процесу.

Вибір тієї чи іншої складальної операції для виготовлення виробу залежатиме від кількості його одиниць, запланованої для виготовлення. За цією ознакою виробництво поділяється на три типи:

• 1) одиничне виробництво, коли виготовляють одиничні вироби, які не випускають систематично;
• 2) серійне виробництво — вироби виготовляють серіями через певні проміжки часу;
• 3) масове виробництво, коли виготовляють багато однакових виробів.

Для виконання складальних робіт робоче місце має бути забезпечене потрібною кількістю деталей і вузлів для виготовлення виробу.

Деталь — частина виробу, виготовлена з однорідного матеріалу без застосування складальних та з'єднувальних операцій (склеювання, скручування, склепування тощо).

Вузлом називають частину виробу, що складається з кількох деталей, з'єднаних між собою.

Складання виробів починають зі складання вузлів у певній послідовності. Деталь, з якої починають складання, називають базовою (наприклад, для комплексного виробу «Світильник», показаного на мал. 7, базовою деталлю може стати основа світильника, від якої здійснюють наступні складальні операції).

Технологія виконання складальних робіт під час виготовлення виробу завжди передбачає використання різних видів з'єднання окремих його деталей.

Призначення з'єднань. Для виконання певних функцій у комплексному виробі деталі контактують між собою, утворюючи рухомі та нерухомі з'єднання (мал. 1-6). З'єднання можуть бути виконані без додаткових деталей і за допомогою додаткових деталей (гвинти, гайки, заклепки, цвяхи, шурупи тощо).

З'єднання поділяють на рухомі та нерухомі.

Нерухомі — це з'єднання двох або декількох деталей, які в процесі роботи не виконують відносні рухи. Необхідність у використанні нерухомих з'єднань виникає через потребу фіксованого розташування деталей виробу по відношенню одна до одної, розділення виробу на складальні одиниці, а останні — на деталі для забезпечення зручної обробки, збирання, ремонту, транспортування. Нерухоме з'єднання може бути нероз'ємним і роз'ємним.

    Необхідність використання рухомих з'єднань визначається функцією та наявністю рухомих частин у виробі. Під час роботи деталі виконують відносні переміщення, передбачені їхнім функціональним призначенням. Заданий характер руху деталей визначає вибір конструкцій з'єднання. Наприклад, для встановлення обертової деталі на нерухомому валу застосовують з'єднання за допомогою втулки або підшипника, на яких можна закріпити рухому деталь (мал. 8). Рухомі з'єднання, як правило, намагаються робити роз'ємними для забезпечення можливості відновлення чи ремонту їхніх деталей.

Мал. 7. Комплексний виріб «Світильник» з деревини та елементів електроарматури (ламповий патрон, дріт, вимикач, штепсельна вилка)

Мал. 8. Флюгер «Качка» з двома рухомими крильцями у вигляді пропелерів

Мал. 9. Велосипедна втулка приклад періодичного з'єднання обертових деталей

Рухомі з'єднання поділяють на постійні з'єднання деталей, які виконують відносний обертальний або поступальний рух (вали, осі та напрямні ковзання), і періодичні з'єднання обертових деталей за допомогою автоматичних муфт (мал. 9). Як приклад можна навести обгінну муфту заднього колеса дорожнього велосипеда, яка передає обертовий рух на заднє колесо, коли ви натискаєте на педалі, і дає змогу відпочивати — коли велосипед котиться за інерцією.

Нерухомі з'єднання поділяють на з'єднання загального призначення, з'єднання деталей, які охоплюють одна одну (валматочина шестерні, мал. 10, а) і з'єднання деталей, які розташовані послідовно (вони можуть передавати рух у межах механізму, але свого положення при цьому не змінюють (колеса, шестерні та шківи передач у різних моделях транспортних засобів, мал. 10, б).

Мал. 10. Види з'єднань: а — шпонкове нерухоме з'єднання вала та маточини; б — передача обертового руху за допомогою циліндричних шестерень

Роз'ємні з'єднання (шпонкові, різьбові тощо) допускають розбирання з'єднання деталей без пошкодження елементів. Роз'ємні з'єднання загального призначення можуть бути конструктивними — коли конструкція потребує наявності такого з'єднання (кріплення коліс до осі транспортного засобу), технологічними — коли технологічні можливості виробництва не забезпечують виготовлення деталі потрібного розміру, її доводиться виготовляти з декількох частин, котрі потім потрібно з'єднати.

Нероз'ємні з'єднання (зварні, паяні, клепані, клейові тощо) не дають змоги виконувати розбирання з'єднаних деталей без пошкодження елементів.

Завдання 3

    Серед слюсарно-складальних інструментів, зображених на малюнку 11, а-г, виберіть інструменти в такій кількості й такого виду, які забезпечать складання (або розбирання) з'єднань, зображених на малюнку 11, д, е.

Мал. 11. Слюсарно-складальні інструменти та роз'ємні з'єднання: а — розвідний ключ; б — ріжковий ключ; в — комбінований ріжково-накидний ключ; г — викрутка з плоским лезом; д, е — приклади роз'ємних з'єднань

З'єднання, утворені внаслідок виконання складальних операцій з виготовлення виробу, повинні мати такі характеристики:

• економічність (незначна витрата часу та низька вартість допоміжних елементів для здійснення складальних операцій — складових частин різьбових з'єднань, клеїв, цвяхів, шурупів тощо);
• міцність з'єднань, утворених унаслідок виконання складальних операцій;
• жорсткість виробу та окремих його елементів;
• герметичність з'єднання елементів виробу після виконання складальних операцій має велике значення для багатьох систем і механізмів (паливна система моделі з ДВЗ, корпусів плаваючих моделей тощо).

III. Закріплення матеріалу

• 1. Що являє собою операція складання комплексного виробу?
• 2. Які з' єднання називаються роз'ємними?
• 3. Які з' єднання називають нероз'ємними?

IV. Підбиваємо підсумки

    Завершальною операцією будь-якого виробничого процесу є операція складання готового виробу. Перед початком процесу складання необхідно впевнитись у наявності всіх вузлів та деталей і обрати базову деталь або вузол, від якого почнеться процес складання. Вибір видів з'єднання окремих деталей у виріб треба обрати на етапі проектування виробу. Від виду з'єднань, застосовуваних у виробі, залежать кінцеві характеристики виробу в цілому.

Поглибте свої знання

    Після установлення базового вузла на складальний стенд (призначений для цього верстак або рівний стіл із пристосуваннями для кріплення базових вузлів або деталей) виконують послідовний монтаж інших деталей даного виробу.

    Під час загального складання виробу (в умовах шкільної майстерні) чільне місце займає з'єднування вузлів та деталей між собою, прикріплення їх до базової деталі, а також перевірка правильності виконаних складальних операцій.

    Складання слід виконувати в такій послідовності, щоб раніше встановлені вузли та деталі не перешкоджали подальшому складанню й не заважали працівникові виконувати подальші складальні операції. Під час складання потрібно встановити всі вузли та деталі за креслеником і перевірити міцність з'єднання та правильність установки деталей і вузлів між собою. Коли складання закінчили, необхідно перевірити взаємодію деталей, випробувати виріб та відрегулювати його (якщо виріб виготовляють як діючий або з наявною кінематикою рухів).

    Рухомі деталі треба змастити та заправити підшипники мастилом. Недоліки, виявлені під час випробування, негайно усувають, після чого виріб випробовують удруге.

 V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал. Виконайте третє завдання цього уроку.  Відповіді надсилайте на ел.адресу: irina.kefala@gmail.com, вказуючи число письмової роботи, клас і прізвище.