20.10.2023 6 клас (2 години) Підготовка, площинне розмічання, вирізування заготовки з тонкого листового металу.

 

20.10.2023 : 6 клас (2 години)

Тема: Підготовка, площинне розмічання заготовки з тонкого листового металу.

I.Актуалізація опорних знань

«Сім раз відміряй – один раз відріж» - народна мудрість. 

Як умова є для якісного виконання виробу?  

II. Вивчення нового матеріалу.

    Розрізняють два методи правки металів: правка ручна, яка виконується за допомогою молотка на сталевих або чавунних правильних плитах, наковальнях (ковадлах) і ін., і правка машинна, яка здійснюється на правильних машинах. При ручній правці слюсар відшукує на поверхні заготовки або деталі такі місця, при ударі по яких заготовка виправлялася б, тобто лежала б на плиті, не маючи випуклостей, вигинів або хвилястості. Метал піддається правці як в холодному, так і в нагрітому стані. У останньому випадку потрібно мати на увазі, що правку сталевих заготовок і деталей можна виконувати в інтервалі температур 1100-850° С. Нагрів вище вказаних температур призводить до перегріву, а потім і до перепалу заготовок, тобто до непоправного браку.

На виробництві переважна біль­шість матеріалу надходить на об­робку у вигляді заготовок. Підбираючи заготовку для розмічання, необхідно збільшити основні розміри заготовки порівнянні з дійсними розмірами деталі. Тому на заготовці залишається надлишкова частина матеріалу – її називають припуском. Припуск необхідний для того, щоб при остаточній обробці одержати деталь правильної форми та заданих розмірів. Взагалі, треба прагнути, щоб припуск був якнайменшим, тому що:чим менший припуск, тим швидше можна виготовити деталь.

Під час обробки виробу метал припуску перетворюється в стружку, ошурки, тобто у відходи. А метал дуже дорогий матеріал, його слід економити.

Перш ніж приступити до виготовлення виробів із жерсті, її випрямляють. Випрямляння — це слюсарна операція по вирівнюванню поверхні заготовки.

Листи з жерсті випрямляють киянками— дерев'яними молотками (рис. 1). 

При цьому лист, що має нерівності, кладуть опуклостями догори на гладеньку й рівну правильну плиту. Удари наносять по заготовці, поступово наближаючись до випуклості з різних боків. Наносити удари киянкою відразу по випук­лості не можна, бо від цього вона стане ще більшою (демонстрація відеофрагменту по вирівнюванню заготовок з тонколистового металу).

Жерсть завтовшки менш як 0,2 мм звичайно випрямляють за допомогою рівних дерев’яних брусків — гладилок.

    Перед самим розмічанням перевіряють цілісність заготовки, очищають її від бруду та іржі металевою щіткою або наждачним папером та при потребі покривають поверхню заготовки крейдовим розчином або розчином мідного купоросу.

Розмічають деталь за кресленням, ескізом, технічним рисунком або шаблоном.

 Розмічати треба точно й охайно, бо від цього залежить якість виготовленого виробу.

Розмічання полягає у нанесенні на поверхню заготовки ліній (рисок), які визначають контури деталі, центри отворів або місця, що підлягають обробці. Розміточні лінії можуть бути контурними, контрольними або допоміжними.

Контурні лінії визначають контур майбутньої деталі та вказують на межі обробки.

Контрольні лінії проводять паралельно до контурних «у тіло» деталі. Вони слугують для перевірки правильності обробки.

Допоміжними лініями намічають осі симетрії, центри радіусів заокруглень тощо.

Розмітка створює умови для видалення із заготовок шару металу до заданих меж (припуску).

Припуск – шар металу, що підлягає видаленню з поверхні заготовки в процесі її обробки.

    Припуск на обробку передбачають, ураховуючи можливу неточність форми і розмірів заготовок, підвищену шорсткість їхніх поверхонь, наявність дефектів у поверхневому шарі. Величину припуску встановлюють залежно від способу одержання заготовок (литтям, штампуванням, прокаткою тощо) та у відповідно до виду їхньої подальшої обробки.

    Припуски на обробку повинні бути мінімальними для того, щоб витрати матеріалу і витрати на обробку були найменшими, але разом із тим ці припуски повинні бути достатніми, щоб забезпечити потрібну форму деталі й потрібну якість її поверхонь після обробки. Таким чином, зменшення припуску сприяє економії металу, зниженню трудомісткості й вартості наступних технологічних процесів, але вимагає кращого обладнання, точнішої (кваліфікованої) роботи, досконалої організації виробництва.

Розмічання поділяють на лінійне (одномірне), площинне (двомірне) та просторове, або об’ємне (трьохмірне).

Лінійне розмічання застосовується при підготовці заготовок для виробів з дроту, прутка тощо, коли межі, наприклад, розрізу або згину, указують лише одним розміром – довжиною.

Площинне розмічання використовується, як правило, під час обробки деталей, виготовлених із листового металу. У такому випадку риски наносять лише на площині. До площинного розмічання відносять і розмічання окремих площин деталей складної форми, якщо при цьому не враховується взаємне розташування площин, які розмічаються.

Просторове розмічання найбільш складне з усіх видів розмічання. Його особливість полягає у тому, що розмічаються не лише окремі поверхні заготовки, але й виконується взаємоузгодження розташування цих поверхонь.

Розмітку застосовують переважно в індивідуальному та дрібносерійному виробництві. У багатосерійному та масовому виробництві, як правило, необхідності у розмітці нема завдяки використанню спеціальних пристосувань – кондукторів, упорів, обмежувачів, шаблонів та ін.

Правка машинна

      На металообробних підприємствах для випрямлення листового металу, виготовлення виробів, що мають напівкруглу та круглу форму, застосовують листоправильні та листозгинальні механізми – вальці.

За принципом дії вони можуть бути ручними та електромеханічними.

правка машинна.

 Вальці: а – ручні; б – електромеханічні

Лист металу, який під тиском проходить між валками, що обертаються, вирівнюється та може набувати відповідної форми.

                   Формування виробу вальцями: а – ручними; б – електромеханічними

III. Правила безпеки:

• Дотримуватися порядку на робочому місці.
• При правленні на плиті надягайте рукавичку на руку, яка підтримує заготовку.
• Тримайте руку на заготовці подалі від місця ударів.
• Щільно притискайте заготовку до плити або до ковадла.
• Не стійте за спиною працюючого та не працюйте, якщо хтось стоїть за вами.

В скарбничку:

Вальці – два або кілька циліндричних валиків, які, обертаючись, дотикаються один до одного і слугують для вирівнювання матеріалу, що пропускають між ними.

Гладилка – рівний брусок з твердої деревини, який використовують для випрямлення фольги.

Киянка – столярний молоток із твердих порід дерева або гуми.

IV. Закріплення матеріалу. Домашнє завдання.

Дайте письмову відповідь на перше запитання.

1. Яку операцію називають правленням?
2. Якими інструментами виконують правлення тонколистового металу?
3. Яка послідовність правлення опуклостей та вигинів на заготовках з тонколистового металу?

Письмові відповіді надсилайте на адресу: irina.kefala@gmail.com

фіксуючи дату, клас і прізвище.