10-11 клас ТЕХНОЛОГІЯ 11.04.2022

 

11.04.2022 10-11 клас ТЕХНОЛОГІЯ 

ТЕМА: Синектика

    Досліджуючи метод «мозкового штурму» з’ясували, що колективне мислення дає на 70 % більше нових ідей, ніж сума індивідуальних рі­шень. Тому дослідники продовжили роботу, розпочату А. Осборном, щодо вдосконалення методів колектив­ного мислення. Це дало змогу створити більш ефективні методи і техно­логії творчого пошуку ідей. Яскравим прикладом таких досліджень е синектика — найефективніша техніка розв’язування винахідницьких задач у зарубіжній практиці.

Синектика — це техніка розв’язування спірних питань, що по­лягає в стимулюванні процесу мислення у бік несподіваних і ви­падкових рішень.

Як відомо на сьогодні, авторство методу синектики приписують В. Ґордону, який опублікував його основні положення у 1961 році, хоча в переважній більшості джерел зафіксовано, що метод синектики був ви­найдений В. Ґордоном та Дж.Принцом. Незважаючи на те, що дослідни­ки наприкінці своїх пошуків розійшлися в думках щодо окремих дета­лей створеної ними системи, проте базові принципи, покладені в основу синектики, залишилися незмінними.

Мета синектики в загальних рисах — робити незвичайне звичним і перетворювати звичне на незвичайне.

Синектику досить часто порівнюють із «мозковим штурмом». Це по­яснюється тим, що, по суті, це і є «мозковий штурм», який здійснюється у спеціально підібраних групах людей (на відміну від «мозкового штур­му», учасники якого — звичайні за професією люди, досить часто непідготовлені до творчої діяльності).

Отже, метод синектики застосовують у постійно діючих групах — по 5-7 осіб (синекторів) у кожній. Синектори проходять спеціальний відбір та відповідне навчання. Такі групи, накопичуючи різноманітні прийоми та досвід, функціонують більш успішно та професійно, ніж випадково зібраний колектив для «мозкового штурму».

На основі синектики як технології творчої діяльності людини створе­но фірму «Синектикс»(США), де працюють фахівці з пошуку та втілен­ня творчих ідей у різних галузях виробництва. До постійних клієнтів фірми «Синектикс», серед усіх інших, належать «Дженерал Електрик», IBM (обчислювальна техніка), «Ремінгтон» (зброя), «Зінгер» (виробниц­тво швейних машин).

Аналогія — це подібність, відповідність двох предметів або явищ (процесів) за певними властивостями, ознаками, функ­ціонуванням тощо. Наприклад, конст­рукція крил літака — це аналогія до крил птаха. Помічено, що переваж­на більшість технічних об’єктів побудована за аналогією до природних. У фундаментальних науках аналогію досить часто використовують як спосіб дослідження чи опису певних систем. Наприклад, у фізиці будова атома представлена за аналогією до будови Сонячної системи і т. д.

Суть методу синектики полягає в тому, що розв’язок пробле­ми здійснюють за допомогою «мозкового штурму» з викори­станням аналогій із різних галузей знань або досліджують (роз­глядають) об’єкт у змінених умовах, навіть фантастичних.

Під час генерування ідей використовують чотири типи аналогій.

Пряма аналогія: досліджувана проблема чи об’єкт порівнюється з аналогічною проблемою (об’єктом) з іншої галузі техніки чи системи знань або з об’єктом живої природи. Під час застосування прямої анало­гії робиться також спроба використання вже готових розв’язків з інших галузей виробничої діяльності або живої природи. Наприклад, для вдо­сконалення процесу фарбування меблів застосування прямої аналогії може полягати в тому, щоб розглянути, як забарвлюються мінерали, кві­ти, птахи тощо.

Символічна аналогія: у парадоксальній або незвичній формі визна­чають суть певного поняття. Таке відображення чи визначення має бути несподіваним (див. табл. 1).

                                     Таблиця 1. Приклади застосування символічної 

Поняття, яке визначають	Визначення
вентилятор	мокрий вітер, кольоровий вітер, живий вітер
книжка	мовчазний оповідач, оповідання без сторінок
корабель	летючий корабель, небесний корабель, важкий корабель
вогнище	холодне вогнище, тверде вогнище, мокре вогнище, видима теплота
хмаринка	легка важкість, повітряна вода, непрозора порожнеча

Особиста аналогія: ототожнення себе з технічним об’єктом, дослі­джуваним явищем або процесом. Розв'язуючи задачу, синектор уявляє себе об’єктом чи процесом, намагається відчути ситуацію й усвідомити, яким чином він би діяв у даних умовах.

Фантастична аналогія: в умову задачі вводять деякі фантастичні засоби чи умови, які допоможуть розв’язати задачу. Припускаючи фантастичну умову з одного боку, намагаються дати відповідь на запи­тання: «Як зміниться проблемна ситуація у зв’язку з новими умовами? Коли вдасться чітко уявити і сформулювати «змінену ситуацію», стане очевидно, як необхідно діяти, щоб у реальних умовах досягти позитив­ного результату.

Приклад застосування методу синектики

Трубопроводом рухається пульпа — вода з частинками руди. Трубо­провід у місцях згину швидко зношується внаслідок ударів частинок залізної руди об внутрішні стінки труби. Як забезпечити захист згинів трубопроводу від швидкого зношування?

          Метод синектики передбачає, що спершу потрібно розглянути, як роз­в’язують таку задачу в інших галузях техніки (пряма аналогія). Напри­клад, як захищають елементи гідроконструкцій при гідротранспортуванні інших матеріалів, зокрема руд. Синектори проаналізують, як захищені від пошкоджень рослини (наприклад, дерева), стравоходи риб та інших представників фауни, які харчуються «колючою» їжею, тощо.

           У ході розв’язування задачі за принципом емпатії (особистої аналогії) синектори уявляють себе на місці трубопроводу в подібній ситуації, ніби вони стоять на повороті коридору, яким пролітають різні предмети, і при цьому змушені скеровувати цей потік у потрібному напрямку. Синектори намагаються уявити відчуття від ударів предметів, що пролітають, і виро­бити систему захисту від них. Найбільш вдалий спосіб захисту в таких умовах — спіймати перший із предметів і з його допомогою скерувати політ інших. Це і є розв’язок задачі.

Для запобігання зношуванню трубопроводу досить у місцях згину із зовнішнього боку встановити магніти, і трубопровід у цих місцях із сере­дини вкриється «бронею» — шаром частинок залізної руди.

Розв’язання проблемної задачі за допомогою методу синектики складається з таких етапів:

1.    Синектори уточнюють та формулюють проблему в її первинному ви­гляді. Особливістю цього початкового етапу роботи є те, що лише керівник робочої групи синекторів знає всі деталі задачі. Вважа­ють, що передчасне уточнення та формулювання всіх елементів проблеми утруднює процес абстрагування і не дає змоги відійти від стереотипів і традиційного мислення.

2.     Синектори формулюють проблему відповідно до свого розуміння. Розглядають можливості перетворення незнайомої та незвичної проблеми на низку більш звичайних задач. Інакше кажучи, на цьо­му етапі проблема ділиться на підпроблеми.

3.     Проводять генерацію ідей. Здійснюють екскурси у різні галузі тех­ніки, психології для виявлення того, як у них розв’язуються ана­логічні проблеми. На цьому етапі застосовують усі види аналогій (пряму, особисту, символічну, фантастичну).

4.     Виявлені на попередньому етапі ідеї розглядають відповідно до змісту проблемної задачі з урахуванням усіх деталей та особливос­тей проблеми, які повідомляє керівник групи.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.   У чому полягає суть методу синектики?

2.   Хто є автором цього методу?

3.   Що є спільного та відмінного у методах синектики та «мозкового штурму»?

4.   Що таке аналогія? Які є типи аналогій?

5.   Схарактеризуйте етапи розв'язання проблемної задачі за допомогою методу синектики.

МИРУ ТА ПЕРЕМОГИ НАШІЙ КРАЇНІ