7 клас 12.05.2022 Технологія ручного свердління отворів

 

7 клас 12.05.2022

ТЕМА: Технологія ручного свердління отворів

        Тобі вже відомі технології свердління отворів у фанері, ДВП, тонколистовому металі. Для цього промисловість випускає різноманітні циліндричні спіральні свердла з конічним заточуванням різальної частини та різною градацією діаметрів (мал. 1).

                                                       

Мал. 1. Спіральні свердла з циліндричним хвостовиком

Під час виготовлення виробів з деревини та деревинних матеріалів виникає необхідність у виготовленні отворів різної глибини, діаметром понад 16 мм. На сьогодні існує велика кількість спеціальних різальних інструментів і технологій, що дають можливість виконати такі операції. До них належать свердла, фрези, бури тощо.

Перові свердла призначені для свердління отворів діаметром від 8 до 40 мм (мал. 2). Регульоване перове свердло (мал. 2, б) замінює цілий набір звичайних перових свердел, адже є можливість установки потрібного діаметра свердління розведенням убік ріжучих зубів. Лінійка на рухомій і нерухомій частинах дозволяє точно виставити потрібний розмір без вимірювання. Спіральне центрувальне вістря надійно фіксує свердло в призначеній точці.

Мал. 2. Свердла перові: а - звичайне; б - регульоване (розсувне)

Для свердління у деревині, фанері, ДСП отворів великого діаметра, не менше ніж 80 мм, використовують розсувні різаки («балеринки») (мал. 3). Це регульоване свердло з різцями. Центральне спіральне свердло слугує для попереднього засвердлювання в матеріалі, а розсувні гострі різці прорізають у матеріалі канавку по колу, розводяться на однакову ширину від центра й фіксуються спеціальним ключем. Розсувний різак найчастіше застосовують для наскрізного свердління листових матеріалів або дощок незначної товщини.

                             

Мал. 3. Розсувний різак: а - свердління одинарним різаком; б - будова (1 - центральне спіральне свердло; 2 - різець; 3 - вимірювальна планка; 4 - кріпильні гвинти)

Свердло Форстнера (мал.4) із циліндровим хвостовиком для свердління деревини та фанерованої дошки (ДСП) з двома різальними крайками та з окружним ріжучим краєм застосовується переважно в меблевому виробництві. Свердло назване іменем Бенджаміна Форстнера, американського зброяра й винахідника.

Мал. 4. Свердло Форстнера

Шнекове свердло (мал.5) дає можливість виготовляти глибокі отвори діаметром від 10 до 50 мм. Довжина різальної частини залежить від діаметра й становить 400...1100 мм.

                            

Мал. 5. Шнекове свердло: 1 - шнек; 2 - канавка; 3 - бур; 4 - вістря; 5 - різальні кромки

Збільшення діаметра вже наявного в деталі отвору за допомогою свердла називається розсвердлюванням, а виконання в суцільному матеріалі неглибоких (ненаскрізних) отворів називається засвердлюванням.

Виготовлення конічних заглиблень (фасок) в отворах називають зенкуванням. Інструмент, який застосовується для цієї мети, називається зенківкою (мал.6). За формою різальної частини зенківки поділяють на конічні й циліндричні.

Мал. 6. Зенкування отворів зенківкою: а - циліндричною; б - конічною

Зенкувальні свердла використовують для зенкування отвору під потайні головки гвинтів, болтів і шурупів з метою вирівнювання їх з поверхнею деревини або повного заглиблення в ній. Отвір спочатку просвердлюють звичайним свердлом, після чого за допомогою зенкувального свердла проводиться зенкування отвору до необхідної глибини. Якщо потрібно зробити гвинт абсолютно непомітним, зенківку виробляють до більшої глибини, а потім закривають головку гвинта заповнювачем на основі деревини або дерев’яною пробкою.

Висока продуктивність та якість робіт досягається при застосуванні електрифікованих інструментів, за допомогою яких можна свердлити отвори, полірувати, шліфувати вироби, загвинчувати шурупи тощо.

Під час свердління заготовку необхідно закріплювати за допомогою струбцини або в інших затискних пристроях. Для виставлення глибини глухих отворів використовують обмежувачі, які кріплять на свердлі (мал.7, б).

Мал. 7. Свердління електродрилем: а - контроль перпендикулярності свердління; б - свердління отвору з обмежувачем; в - загвинчування шурупів

Контроль перпендикулярності свердління здійснюють кутником (мал.7, а). Для свердління отворів їхні центри розмічають рисувалкою або олівцем на оброблюваній поверхні. Центри отворів потрібно наколоти шилом. Потім покласти на верстак дощечку або брусок і на неї встановити й міцно затиснути заготовку.

Свердло або бур беруть потрібного типу й відповідного діаметра й закріплюють у коловороті (дрилі) так, щоб його вісь збігалася з віссю патрона. Коловорот (дриль) встановлюють на оброблюваній деталі так, щоб центр свердла збігався із центром отвору. Між свердлом або буром і поверхнею деталі має бути прямий кут.

На початку свердління коловорот або дриль обертають повільно. Щоб не допустити відколювання при свердлінні деревини, необхідно щільно притискати заготовку до дерев’яної підкладки.

Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе. При свердлінні треба міцно й без перекосів закріпити свердло в патроні коловорота (дриля). Під кінець свердління слід зменшувати натиск на дриль і обертати його повільніше. Забороняється контролювати якість обробки й чистити отвір від стружки пальцями.

Тестові завдання

1. Який інструмент використовують для свердління отворів у конструкційних матеріалах?

• А дриль
• Б коловорот
• В бурав
• Г свердлильний верстат
• Д усі перелічені
• Е правильної відповіді немає

2. На якому зображенні показано механізм, що дає можливість виготовити отвори діаметром понад 20 мм у конструкційних матеріалах з великою твердістю?

                                       

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!