11 клас 07.02.2024 Хімічна зброя та засоби її застосування.

11 клас  07.02.2024  Захист України

ТЕМА: Хімічна зброя та засоби її застосування. Бойові токсичні хімічні речовини, їх характеристика та вплив на організм людини

I. Актуалізація опорних знань

    Нині у світі нараховується до 6 млн хімічних речо­вин; 90 % з них — це органічні сполуки, більшість яких токсичні. У промисловій технології щодо токсичних хімікатів вживається поняття «шкідлива речовина»; при контакті з організмом людини вона може викликати травми, отруєння, захворювання, інші відхилення у стані здоров'я. На уроках хімії ви вивчали такі шкідливі речовини, як хлор, сірководень, оксид сульфуру (ІV), будете вивчати аміак та інші. Які ж основні характеристики найпоширені­ших сильнодіючих отруйних речовин, що зберігаються у значних кількостях на підприємствах, які їх виробляють або використовують? 

II. Вивчення нового матеріалу

    Під час Першої світової війни, 22 квітня 1915 р., німці застосували небачену зброю, наслідки застосування якої жахнули світ. Цього дня о 3 год 30 хв біля бельгійського міста Іпр німецька армія вперше в історії застосувала хімічну зброю (іл. 1).

                                   Іл. 1. Газова атака. 22 квітня 1915 р. Бельгія

    Не готові ні технічно, ні психологічно до таких дій, солдати протилежної сторони поспішно покидали бойові позиції, гинули і корчились, уражені газом. Фронт було прорвано. У першій хімічній атаці німці витратили 180 т хлору, випускаючи його з балонів протягом п'яти хвилин на ділянці фронту протяжністю 6-8 км. У результаті хімічної атаки отруєння отримало 15 тис. солдатів французької і канадської армій, 5 тис. бійців загинуло. Що ж таке хімічна зброя?

                  Іл. 2. Хімічна зброя: а — хімічні фугаси: б, в — хімічні снаряди

    Хімічна зброя - це різновид зброї масового ураження, дія якої грунтується на токсичних властивостях деяких хімічних речовин (отруйні речовини - ОР).

    Вона призначена для ураження людей, тварин, проте може заражувати повітря, продукти харчування, воду, місцевість і предмети, що розташовані на ній. Основні шляхи проникнення хімічних речовин - органи дихання, шкіра, шлунково-кишковий тракт, кров.

    Засобів застосування хімічної зброї є значна кількість. Проте серед них можна виокремити групу засобів, що є найбільш розповсюдженими. До них належать: краплиннорідкий стан ОР, у вигляді газу (пару), аерозолю (туману, диму). 

Критеріями бойової ефективності отруйних речовин є: токсичність, швидкість дії, стійкість.

До неї належать:      

•    бойові отруйні речови 
•    засоби їх застосування
•   доставки до цілі.

Отруйні речовини складають основу хімічної зброї. Проникаючи через органи дихання, шкірні покриття, кишково-кишечний тракт, вони уражають організм людини.

Отруйні речовини (ОР) – хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих площах, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми.

ОР підрозділяють по їх тактичному призначенні та фізіологічній дії на організм. 

По тактичному призначенню ОР підрозділяють на групи характеру вражаючої дії:

•          смертельні;
•          тимчасово виводять особовий склад з ладу;
•         подразнювальні.

            ОР смертельної дії призначені для смертельного ураження чи виводу з ладу живої сили на тривалий час. У залежності від тривалості збереження вражальної здатності ОР смертельної дії розподіляють на дві групи:

1. Стійкі ОР – зберігають уражальну дію до кількох діб і навіть тижнів(Ві-Екс, зоман, іприт).

2. Нестійкі ОР – уражальна дія яких зберігається кілька хвилин після їхнього застосування (синильна кислота, хлроціан, фосген).

ОР, що тимчасово виводять з ладу, відносяться психохімічні речовини, що діють на нервову систему і викликають тимчасові психічні розлади (Бі-Зет).   Подразнювальні ОР вражають нервові закінчення слизистих оболонок верхніх дихальних шляхів і діють на очі. До них відноситься адамсит.

Засоби доставки ОР – це ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади.

Класифікація ОР за характером токсичної дії 

1. ОР нервово-паралітичної дії – зарин, зоман, Ві-Екс, призначені для ураження нервової системи (смертельної дії). Вони являють собою безбарвні чи злегка жовтуваті рідини, практично без запаху, добре розчинні в органічних розчинниках і менш розчинні у воді. Їхнє бойове застосування – пар, аерозоль. Вони викликають головний біль, загальну слабкість, міоз (різке звуження зіниць), при важчому ураженні – судоми, запаморочення. Ураженому натягти протигаз, ввести антидот (афін) за допомогоюшприц-тюбика з індивідуальної аптечки і винести з зараженої зони. Ознаки ураження: звуження зіниць ока, світлобоязнь, тяжко дихати, біль у грудях.

2. ОР шкірно-наривної дії – іприт, призначений для ураження шкірного покриття (смертельної дії). Хімічно чистий (перегнаний) іприт – прозора рідина із слабким запахом, технічний іприт – темна рідина з запахом гірчиці чи часнику. Він добре розчинний в органічних розчинниках, погано розчинний у воді. Вони уражають шкірне покриття, органи дихання, очі, а потрапивши в організм з водою і їжею – органи травлення, що призводить до загального отруєння організму. Уражені місця продегазувати рідиною з ІПП. Їхнє бойове застосування – краплиннорідинний та аерозоль. Ознаки ураження: почервоніння тіла, утворення виразок на місці

3. ОР загальноотруйної дії – синильна кислота, хлорціан, порушують процес засвоєння кисню клітинами організму (смертельної дії). Синильна кислота являє собою безбарвну летучу рідину з запахом гіркого мендалю, добре розчинний у водіі органічних розчинниках. Хлорціан – безбарвний газ. Синильна кислота і хлорціан попадаючи в організм людини в основному через органи дихання і кишково-шлунковий тракт. Уражений непритомніє, починається приступ судорог, за яким настає параліч і смерть від зупинки дихання. При наданні першої допомоги потрібно натягти на ураженого протигаз, роздавити ампулу з протиотрутою і ввести її під лицьову частину протигаза, зробити штучне дихання і відправити ураженого в медичний пункт. Бойове застосування – пара. Ознаки ураження: запаморочення, блювота, почуття страху, утрата свідомості, судоми, параліч.

4. ОР задушливої дії – фосген призначений для ураження тканин легень (смертельної дії). Ознаки ураження: роздратування, запаморочення, загальна слабкість. Фосген являє собою безбарвний газ із запахом прілого сіна чи гниючих яблук. Фосген має малу стійкість, так як пари його в 3,5 рази легші за повітря, при великих концентраціях вони здатні «затікати» у щілини, траншеї, захисні споруди. Фосген уражає організм тільки через органи дихання. Легенева тканина при впливі фосгена стає проникна до рідкої частини крові – плазми. Легені заповнюються плазмою крові – виникає набряк легень, що веде до порушення надходженн в організм кисню повітря, викликаючи при цьому задушення а у важких випадках смерть. На ураженого ОР задушливої дії потрібно натягти протигаз, потім винести з зараженої атмосфери, надати повний спокій, полегшити подих (зняти поясний ремінь, розстібнути гудзики), дати гаряче пиття і якнайшвидше доставити в медпункт. Бойове застосування – газ.

5. ОР психохімічної дії – Бі-Зет специфічно діє на центральну нервову систему і викликає психічні (галюцинацію, страх, депресію) чи фізичні (сліпоту, глухоту, параліч) розлади (тимчасової дії). Ознаки ураження: порушуються функції вестибулярного апарату, починається блювота.

Бі-Зет – тверда кристалічна речовина, без запаху, нерозчинна у воді. Бі-Зет уражає організм через органи дихання чи шлунково-кишковий тракт. Заражені ділянки тіла необхідно обробити мильною водою, а очі і носоглотку ретельно промити чистою водою, витрусити чи вичистити щіткою обмундирування, ретельно його випрати. Уражених ізолюють, а при необхідності направляють у медичний пункт. Бойове застосування – аерозоль (дим).

6. ОР подразнювальної дії – Сі-Ес, Сі-Ар, хлорацетофенон, адамсит викликають подразнення очей і органів дихання (тимчасової дії). Ознаки ураження: печіння і біль в очах, грудяг, сльозовиділення, нежить, кашель. Сі-Ес – безбарвна кристалічна речовина з запахом перцю. У малих концентраціях володііє сильною подразнювальною дією одночасно на очі і верхні дихальні шляхи, а у великих концентраціях викликає опіки відкритих ділянок шкіри, у деяких випадках – параліч органів дихання, серця і смерть.

Хлорацетофенон – безбарвна кристалічна речовина з запахом черемшини. Діюяи на очі викликає сильне сльозовиділення, світлобоязнь, відчуття різі піску в очах, судорожний стиск вій.

Адамсит – кристалічна речовина яскраво-жовтий чи темно-зелений кольори, майже без запаху. При вдиханні диму з’являється в носоглотці і в роті. Незабаром виникають біль у грудях, сухий кашель, блювота.

При уражені ОР подразнюючої дії необхідно надіти на потерпілого протигаз, ввести під шолом-маску ампулу з протидимною сумішшю і вивести з зараженої атмосфери. Уражений повинен прополоскати рот, носоглотку і очі 2% розчином питної соди чи чистою водою, видалити ОР з обмундирування і спорядження. Бойове застосування – аерозоль, порошок.

Залежно від швидкості дїї на організм і появи ознак ураження отруйні речовини ділять на:

•  швидкодіючі
•  повільнодіючі.

Швидкодіючі ОР не мають періоду прихованої дії. Вони уражають уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар).

Повільнодіючі ОР мають період прихованої дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Екс, іприт, фосген, Бі-Зет).

                                                  

              Іл.3. Знак біологічної небезпеки, яким маркують біологічну зброю

    У ряді держав розроблені й удосконалюються нові види хімічного озброєння — так звані «бінарні» хімічні боєприпаси, що складаються з двох компонентів, із яких окремо кожний нетоксичний або малотоксичний і може вироблятись на звичайному хімічному заводі. Зберігання на складах і транспортування таких речовин доволі безпечне. Тільки після пострілу снаряду або запуску ракети відбувається змішування обох речовин і утворення високотоксичної ОР. Проводяться експерименти щодо змішування кількох типів ОР, синтезуються нові ОР, зокрема з використанням токсинів та отрут різних представників фауни та флори, а також відходів виробництва.

    Можливе широке використання хімічної зброї для зараження водних ресурсів. Бойові отруйні речовини проникають в організм людини не тільки через дихальні шляхи, слизову оболонку очей та шлунок, але й через відкриті непошкоджені ділянки шкіри (нервово-паралітичної та шкірно-наривної дії). У разі невиконання заходів індивідуального захисту можливий великий процент втрат людей.

Зона хімічного зараження – це територія, на яку вплинула безпосередня дія хімічної зброї (район використання) та територія, над якою розповсюдилась хмара забрудненого повітря з уражаючими концентраціями.

Осередок хімічного ураження – це територія, в межах якої внаслідок дії ОР сталося масове ураження людей, тварин, рослин. Залежно від масштабів використання хімічної зброї в зоні хімічного зараження може бути декілька осередків ураження. Хімічна зброя безпосереднього впливу на будинки, споруди та промислове обладнання не має, однак забруднює територію та заважає життєдіяльності людини.

  Характер і ступінь ураження людей і тварин залежить від виду отруйних речовин і величини дози, що спричиняє токсикоз (отруєння).      

Токсодоза – кількісна характеристика токсичності НХР (ОР), що відповідає повному ефекту ураження. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює:

Ссер * t,

 де           Ссер – середня концентрація НХР (ОР) у повітрі (мг/л);

               t – час перебування людини на зараженому повітрі (хв).

Знаючи середню концентрацію НХР (ОР) в осередку зараження і час перебування там людей без засобів захисту, можна розрахувати, яку вони дістали токсодозу.

Розробки біологічної зброї проводять у спеціальних лабораторіях із застосуванням такого сучасного методу, як генна інженерія, коли непатогенним мікроорганізмам надають властивостей особливо небезпечних збудників. На збудник, створений цим методом, не впливають наявні в медицині лікарські препарати, і це створює загрозу для людства в мирний час у разі випадкового потрапляння такого збудника за межі лабораторії. 

Факт застосування хімічної зброї можна встановити за такими ознаками:

• Поява у місцях вибухів авіабомб або снарядів характерної, іноді забарвленої хмари. 
•  Маслянисті краплі, плями і мазки у вирвах від авіаційних бомб і снарядів або біля вирв.
•  Поява маслянистої райдужної плівки на поверхні води.
•  В’янення рослинності, пожовтіння або побуріння листя.
•  Темні смуги, що тягнуться за літаком, осідаючи на землю.
• Велика кількість комах, кліщів та гризунів у місцях падіння авіабомб та контейнерів;
•  Глухі вибухи боєприпасів з утворенням хмари диму або туману. 
•  Поява після цього на ґрунті, рослинності та на інших предметах рідин або порошкоподібних речовин, які не визначаються приладами хімічної розвідки.

III. Закріплення нового матеріалу

Запитання для перевірки нового матеріалу.

1.     Що таке хімічна зброя та засоби доставки?

2.     Яка існує класифікація ОР?

3.  Що називається осередком хімічного ураження

IV. Домашнє завдання

        Опрацювати теоретичний матеріал. Дайте письмову відповідь на третє запитання. 
Відповіді надсилайте на адресу: irina.kefala@gmail.com             
 Не забуваємо вказувати прізвище, клас і дату роботи.

Віримо в ЗСУ. Разом до перемоги!