6 клас 03.05.2024 Традиційні види декоративно-ужиткового мистецтва
6 клас 03.05.2024 (2 години)
ТЕМА: Традиційні види декоративно-ужиткового мистецтва
I. Актуалізація опорних знань
Які види декоративно-ужиткового мистецтва ви знаєте? Чи є у вас вдома зразки виробів, які прикрашені різними видами мистецтва?
II. Вивчення нового
матеріалу
З давніх-давен наші пращури оволодівали різними ремеслами, щоб виконувати необхідну господарську роботу. Вони виготовляли ручні знаряддя праці, речі домашнього вжитку, майстрували меблі, будували житло. Щоб виготовлені вироби милували око, їх прикрашали різьбленням, випалюванням, розписом, вишивкою, аплікацією тощо.
Вишивання, або вишивка — один з найдавніших і найпоширеніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва — існувало як традиційне домашнє виготовлення вишиваних виробів та як їх виробництво в цехах і майстернях.
Сторінками історії
- Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які тривалий час проживали на території України.
- На Черкащині археологи знайшли зображення чоловіків в одязі, дуже схожому на український національний костюм. Знахідка датована VI ст. н. е. Такі ж сорочки приписували трипільцям.
- Арабський мандрівник X ст. Ахмад ібн Фадлан у своїх розповідях про русів (жителів Русі) згадував, що вони мали вишитий одяг.
- Уродженець Тернопільщини Юліан Панькевич в образах іконостасу храму Святого пророка Іллі в с. Боршів на Перемишлянщині (кінець XIX ст.) вперше зобразив Ісуса Христа, Богородицю та апостолів в українських вишиванках.
- З 2006 року в третій четвер травня відзначають міжнародне свято — Всесвітній день вишиванки. Цього дня кожен охочий може долучитися до святкування, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка. Наразі географія свята охоплює близько 60 країн.
У давнину вишиванням займалося переважно жіноцтво: це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі — онучкам. Зараз вишивають не лише жінки, а й чоловіки.
Художньо-образні особливості народної вишивки регіонів України зумовлені характерними техніками виконання та орнаментальними мотивами, а також сталою колірною гамою: графічні чорні або червоно-чорні візерунки (Поділля), ажурне наскрізне шиття білим по білому (Полтавщина, Чернігівщина), декоративні дрібновізерункові композиції (Київщина), багатобарвні та насичені складними геометричними мотивами візерунки (Карпати і Прикарпаття), подібні до тканих червоноколірні геометричні орнаменти (Полісся) тощо.
У наш час дослідники налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка тощо).
Це цікаво
Пам’ятна монета Національного банку України, присвячена українській вишиванці (серія «Українська спадщина»)
Створено в Україні
Українська вишивка надихнула дизайнера Ярослава Галанта створити унікальну колекцію меблів у національному стилі.
Майстер буквально вишив візерунки кольоровими нитками крізь тисячі отворів на меблях. Колекції українського дизайнера неодноразово мали неабиякий успіх на меблевих виставках у Мілані (Італія).
Гаптування (золотошвейництво, золотые шитво) — різновид вишивки, вишивання шовковими й металевими (переважно золотими та срібними) нитками різного ґатунку.
Сторінками історії
- На території України гаптування має дуже давні витоки, про що свідчать численні археологічні знахідки решток золотного шитва з розкопок курганів скіфської та сарматської доби.
- Високого рівня гаптування досягло вже за часів Київської Русі (IX-XIII століття).
- Про золотне шитво згадують у літописних джерелах. Оздоблений ним одяг можна побачити на мініатюрах і храмових настінних розписах. Багато решток вишивок знайдено під час археологічних розкопок у Софіївському соборі у Києві, у Білогородці, Галичі, Шаргороді, Чернігові, Переяславі та інших містах України.
- У XI столітті Анна-Янка, сестра Володимира Мономаха, організувала школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. Княгиня Анна, дружина Рюрика Ростиславовича, вишивала для своєї родини та для оздоблення церков.
До Криму така технологія шиття прийшла з Візантії, а туди це мистецтво потрапило через близькосхідні країни. Пов’язане з традиціями Візантії та Близького Сходу, кримськотатарське гаптування в період XV-XVIII століть вважали одним з найкращих за технікою виконання.
Рис. 1. Кримськотатарське гаптування
Знаки для оздоблення народжувалися в глибоку давнину. Вони символізували сили природи, відображали уявлення людини про будову Всесвіту. Ці знаки й досі живуть у різних видах мистецтва і нагадують про давні вірування нашого народу.
Ремесла постійно розвивалися і досягли розквіту в часи Київської Русі. Вони стали конкурувати з ремеслами сусідніх народів і користуватися попитом за межами держави. Особливо славилися ткацькі й гончарні вироби.
Ремесло — дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній праці майстра.
Поступово стирається межа між ремеслом і мистецтвом. Формуються різні види декоративно-ужиткових мистецтв: ткацтво, килимарство, вишивка, в'язання, писанкарство, гончарство, гутництво, ювелірна справа, лозоплетіння, художня обробка дерева, металу та ін. (мал. 1).
* Кросна — ткацький верстат.
Мал. 1. Види декоративно-ужиткового мистецтва
Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, вироби якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративний означає «прикрашений», а ужитковий — це практичний, потрібний у побуті.
У традиційних видах декоративно-ужиткового мистецтва тисячоліттями використовують ті самі матеріали: глину, камінь, метал, дерево, лозу, солому, очерет, шкіру, тканини тощо.
Народне мистецтво є підсумком плідної праці багатьох поколінь вишивальниць, різьбярів, гончарів тощо. Через багаторазові повторення його образи, технічні навички закріплюються і передаються наступникам як національна культурна традиція. Це не просте повторення, а творчий процес удосконалення усталених форм і технологій.
Традиція — це досвід, звичаї, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління.
Реліквія — річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле.
Традиції мають великий вплив на розвиток естетичного смаку і хисту нашого народу. Інформація, зосереджена в технологіях різьбярства, ткацтва, вишивання, гончарства та в інших художніх промислах і ремеслах, є цінним джерелом пізнання історії народу, його духовних цінностей.
В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато речей, прикрас, які відображають побут і художні смаки прадавніх українців. Оглядаючи експонати, помічаємо, що формами, орнаментами вони схожі на деякі сучасні вироби. У глибинах свідомості народу живе і передається від покоління до покоління інформація про найбільш доцільне і прекрасне. У цьому суть традицій, їх живучість, неперервність і творча сила.
Красу і шедеври декоративно-ужиткового мистецтва народні майстри являють усьому світу. Нині проходить велика кількість виставок, ярмарок, фестивалів, конкурсів, де представлені взірці народного мистецтва з різних конструкційних матеріалів.
Чи знаєш ти
Високорозвинена українська культура творилася тисячоліттями. Найпростіші архаїчні мотиви — лінії, безконечник, кола, хрести, ромби, квадрати, крапки — з найдавніших часів прикрашали глиняний посуд, вироби з каменю, дерева, кістки. Оздоблення мало не тільки естетичне значення, а виконувало певні інформативні та магічні функції.
Символ першопочатку культури, народження життя, краси
Браслет. Палеоліт. (20 тис. років тому). Геометричне зображення символу першопочатку
Посуд трипільської культури (3 тис. років до н. е.)
Орнамент сучасної вишивки
Баляси (фігурні поручні), оздоблені давнім символом
Символ першопочатку прикрашає огорожу
Первісне значення багатьох українських орнаментальних мотивів не розгадане і донині. Їхнє символічне значення чекає свого розшифрування.
Зберігаючи й розвиваючи традиції минулого, сучасні майстри виготовляють предмети домашнього вжитку та декоративного призначення з урахуванням нових естетичних вимог. Вони використовують нові конструкційні матеріали й технології, доповнюють і змінюють сюжети й композиції орнаментів, їх колорит, вносять своє бачення і відчуття світу.
III. Запитання для самоконтролю
1. У чому особливість декоративно-ужиткового мистецтва?2. Яке значення для українського народу мають традиції?
IV. Домашнє завдання
Опрацювати теоретичний матеріал. Дати письмові відповіді.
2. Укажи правильне тлумачення поняття «традиція»:
а) досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління;
б) дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній праці майстра.
3. З якого конструкційного матеріалу виготовляють вироби гутники?
а) глина;
б) дерево;
в) лоза;
г) скло.
Відповіді надсилайте на ел.
адресу irina.кеfala@gmail.com
Не
забувайте вказувати число виконаної роботи, прізвище і клас..
БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!
Коментарі
Дописати коментар