7 клас 20.05.2024 Інструменти та пристосування для кріплення настінних предметів

 7 клас 20.05.2024

ТЕМА:Інструменти та пристосування для кріплення настінних предметів

 I. Актуалізація опорних знань

• Які предмети зазвичай кріплять на стінах кімнат?
• Від чого, на твою думку, залежить спосіб кріплення настінних предметів?
• З яких матеріалів роблять стіни у житлових будинках?
• Що називають електричним струмом?

    У кожній оселі є предмети, які потребують кріплення на стіну: освітлювальні прилади, дзеркала, картини, полиці, настінні шафи тощо. І їх треба надійно прикріплювати до стіни. Якщо поверхня, на яку кріплять виріб, дерев’яна, то це зробити легко, якщо ж вона цегляна чи бетонна - знадобляться неабиякі знання й уміння.

    З допомогою чого кріпляться настінні предмети

Щоб закріпити предмет на стіні, використовують цвяхи, гачки, шурупи, саморізи, дерев’яні шканти, дюбелі, анкери.

Шуруп - кріпильний виріб у вигляді стрижня з головкою і спеціальною зовнішньою різьбою, яка утворює внутрішню різьбу в отворі предмета, з яким з’єднується. У головці зроблений проріз (шліц) під викрутку. Шуруп вкручується у попередньо підготовлений отвір і використовується здебільшого для кріплення на дерев’яних або пластмасових основах.

Рис. 1. Шурупи

Саморізи можна застосовувати без попереднього свердління отворів.

• Саморіз має гостріший кінець, ніж шуруп.
• Висота і крок різьблення в саморіза вищі, ніж у шурупа.
• Саморізи виготовляються із твердих марок сталі, а шурупи з м’яких.

Рис. 2. Саморіз

    Стрижень шурупа може складатися із двох частин: різьблення (ближче до кінця) і гладка частина (ближче до головки). Діаметр гладкої частини такий самий, як і в різьблення, тому матеріал, у який вкручується шуруп, має бути досить м’яким, щоб гладка частина змогла ввійти. Стрижень саморіза так само може мати гладку й різьблену частину й повністю різьблену. Гладка частина саморіза має менший діаметр, ніж різьблена.

Дюбель (нім. Dübel - шпонка, шкант, вставний шип) - кріпильний виріб, який спільно з іншим кріпильним виробом закріплюється в основі й утримує яку-небудь конструкцію (рис. 3).У дюбель вкручується, вклеюється або вбивається інший кріпильний елемент, наприклад шуруп.

У дюбель вкручується, вклеюється або вбивається інший кріпильний елемент, наприклад шуруп.

У дюбеля розрізняють дві основні частини: нерозпірну, що не бере участі у кріпленні, і розпірну (робочу), що змінює свої розміри - розширюється - при утворенні з’єднання. Також дюбель може мати манжету - облямівку навколо отвору, щоб він не провалився в отвір основи.

Перший дюбель зробив у 1910 році англієць Джон Джозеф Ролінгс. Дюбель складався з конопляного шпагату і клею.

У 1958 році німецький інженер Артур Фішер винайшов нейлонові гільзи під розпірне різьбове кріплення.

Рис. 3. Дюбель: а - нерозпірна частина, б - розпірна частина; в - манжета; г - вусики

Чим більше навантаження, тим товщим і довшим має бути дюбель. Чим м’якший матеріал основи, тим довший дюбель. Шурупи мають відповідати дюбелям, а після вкручування виступати зі стіни на 2-3 мм. Чим більше насічок і чим дюбелі рельєфніші - тим краще.

Якщо шуруп закороткий чи затонкий, то дюбель не буде триматися в стіні, а якщо затовстий, він може розірвати дюбель.

Рис. 4. Пластиковий дюбель з шурупом

Рис. 5. Дюбель «метелик» для гіпсокартону

Анкер (нім. Anker - якір) - кріпильний виріб, який різними способами закріплюється в основі й утримує яку-небудь конструкцію (рис. 6). Виготовляється з металевих сплавів.

Анкер, на відміну від дюбеля, як правило, є комбінованим самостійним кріпильним елементом: він закріплюється в основі й водночас утримує конструкцію. В анкері також розрізняють дві основні частини: нерозпірну і розпірну, і він теж може мати манжету. Принцип дії анкерів: мірою вкручування спеціальний кріпильний елемент розширює виріб. Завдяки цьому анкер щільно фіксується в стіні.

Рис. 6. Анкерний болт

Якщо у дерев’яний дюбель забивається гачок, його треба забивати перпендикулярно до поверхні стіни, притримуючи плоскогубцями, поки він не ввійде в стіну на необхідну глибину.

Рис. 7. Дерев’яний дюбель (шкант)

    Коли пластмасові дюбелі ще не були поширені, у домашніх умовах використовували дерев’яні дюбелі (шканти). Діаметр шканта має бути на 1-2 мм більшим від діаметра отвору (дерев’яний дюбель м'якішій за стіну, і, якщо він трохи більший, то зайде в отвір дуже щільно), а довжина дорівнює глибині отвору. Шкант не має виступати зі стіни.

Які інструменти та пристосування використовують для отримання отворів

Для кріплення шурупа з дюбелем (чи анкера) у цегляній або бетонній стіні потрібно зробити отвір - з допомогою шлямбура, пробійника або ж сучасних інструментів - дриля чи перфоратора.

Шлямбур - ручний інструмент, який використовується для пробивання отворів у цегляній або бетонній стіні (рис. 8).

Спочатку точно розмічають місця майбутніх отворів (перетином прямих ліній). Інструмент встановлюють перпендикулярно до стіни. Перші удари молотком по шлямбуру мають бути слабкими, щоб інструмент заглибився в стіну. Після кожного удару шлямбур обертають навколо своєї осі на невеликий кут для того, щоб отвір пробивався рівномірно. Потім удари мають бути сильнішими.

Ударний дриль, або перфоратор. Для висвердлювання отворів у бетонних стінах знадобляться спеціальні свердла з наконечниками з високоміцних сплавів. Їх використовують у такому режимі, коли свердло робить не тільки обертальні, а й ударно-поступальні рухи.

Рис.8. Шлямбур

Рис.9. Дриль-перфоратор

    У цегляній стіні можна просвердлити отвір звичайним свердлом і звичайним дрилем. Для охолодження свердла варто підготувати невелику ємність з водою. Місце висвердлювання отвору попередньо розмічається, а потім поверхню стіни необхідно накернити, тобто зробити заглиблення в стіні, щоб свердло не зрушувалося при засвердлюванні. Як керн можна використовувати цвях.

Свердла. Є свердла для дерева, металу, бетону із градацією діаметрів. Використовувати ці свердла слід тільки за призначенням.

Також при кріпленні настінних предметів використовують шуруповерт. Шуруповертом працювати зручніше й швидше, ніж викруткою. А для того щоб предмет був закріплений рівно, необхідний будівельний рівень. Професіонали користуються лазерними рівнями, які не тільки точніші, а й зручніші в роботі.

Як не потрапити в електричний дріт

Перед тим, як забивати великий гак, скобу або робити отвір у стіні, потрібно з’ясувати, чи не проходить тут електричний дріт. Працювати слід дуже обережно: якщо натрапили на перешкоду або змінився звук удару, негайно припиняйте вибивання отвору.

Електричний дріт, через який тече струм, створює навколо себе магнітне поле, яке фіксують спеціальні пристрої.

Рис. 10. Сигналізатор прихованої проводки Е121 «Дятел». З його допомогою можна виявити електричні кабелі під штукатуркою завтовшки 5-7 см

Рис. 11. Детектор Mastech. Цей прилад визначає не тільки електричний дріт, а й металеву арматуру, що також може стати перешкодою для свердління

Електричний дріт зазвичай іде вертикально від коробки або вимикача, а від розетки може відходити й горизонтально. Однак цілком певним у цьому бути не можна, тому що іноді він проходить і навскоси.

Як вибрати спосіб кріплення залежно від маси предмета

Вибираючи спосіб кріплення, враховують масу предмета, який треба прикріпити, матеріал опорної конструкції та призначення предмета.

Кріплення легких предметів. Легкі предмети, наприклад картини, підвішують до спеціальних гачків. Їх забивають у штукатурку під кутом. Гачок найкраще буде триматися у шві між цеглинами. Спочатку потрібно за допомогою тонкого цвяха знайти шов, пересуваючи цвях знизу вгору, щоб ушкоджену ним штукатурку можна було закрити предметом, який вішають на стіну. Якщо гачок або скоба нещільно вставлені в отвір, то потрібно відщепити від дерев’яного бруска тонку скіпку, обмазати її гіпсом і вбити молотком в отвір із гачком.

Кріплення важких предметів. Якщо треба прикріпити до стіни важкий предмет, який пізніше, можливо, доведеться знімати, то в стіні попередньо роблять отвір (величина залежить від ваги предмета), у який вбивають дюбель чи анкер.

Кріплення до тонкої перегородки. При кріпленні важкого предмета до тонкої перегородки, наприклад вішалки, настінної шафи або умивальника, гак пропускають через всю товщину перегородки й на звороті закріплюють гайкою, яку маскують, щоб вона не псувала зовнішнього вигляду.

У процесі роботи потрібно намагатися якнайменше пошкодити тримальну конструкцію і штукатурку. Варто уникати «мокрих» процесів, тобто застосування розчинів, промивання вибитих отворів тощо.

Як вибрати спосіб кріплення залежно від виду стіни

Спосіб кріплення залежить від матеріалу, з якого зроблено стіну.

Дерев’яні стіни. У дерев’яну стіну забивають цвях чи вкручують шуруп або саморіз.

Цегляні стіни. Предмети на цегляній стіні кріплять з допомогою дюбелів і шурупів або дюбелів і саморізів.

Бетонні стіни. Важкі предмети до бетонної стіни кріплять за допомогою анкерів або дюбелів.

Стіни з пустотілих керамічних блоків. Існує спеціальний вид кріплення для таких блоків - хімічний анкер. Порядок встановлення хімічного анкера в керамічні пустотілі блоки такий:

• висвердлюється отвір у блоці звичайним свердлом у безвідбійному режимі;
• встановлюється гільза хімічного анкера (можна підбити його молотком, але обережно);
• за допомогою пістолета через дюбель уводиться клей з картриджа;
• в отвір дюбеля вгвинчується монтажний шуруп або болт;
• дюбель хімічного анкера має багато поперечних прорізів, через які клей виходить за його межі під час загвинчування анкерного болта. Завдяки більшій площі зіткнення кріплення з основою й рівномірним розподілом навантажень хімічний анкер витримує значні навантаження.

Рис. 112. Кріплення дюбеля

Яка послідовність кріплення предметів до стіни

• 1. Розмічання місця отворів.
• 2. Виконання отвору.
• 3. Очищення отвору від піску, залишків бетону чи цегли (спеціальним йоржиком чи пилососом).
• 4. Забивання дюбеля, у який з допомогою викрутки чи шуруповерта вкручують шуруп, або анкера.

    Якщо потрібно прикріпити предмет до стіни, обклеєної шпалерами, спочатку на шпалерах роблять хрестоподібний надріз, кути надрізу загинають, потім вибивають чи висвердлюють отвір, вставляють відповідний кріпильний виріб і приклеюють кути шпалери на попереднє місце.

    Якщо потрібно повісити карниз для штор, місце отворів розмічають, відміряючи відстань від стелі.

Професія дизайнер-декоратор інтер’єру

Дизайнер-декоратор інтер’єру - це спеціаліст із художнього оформлення та оздоблення     інтер’єру приміщень. Він створює інтер’єр на певне замовлення, але водночас виявляє свою творчу індивідуальність. Дизайнер-декоратор має знати стилі оформлення інтер’єру, вимоги до підбору елементів декору, види і вимоги до освітлення приміщення. Ця професія - творча й захоплива. Адже дизайнер-декоратор робить наше життя красивішим! Крім нестандартного творчого мислення, розвинутої просторової уяви, образної зорової пам’яті, дизайнер-декоратор має бути уважним, акуратним, відповідальним, вміти йти на компроміси і знаходити підхід до людей.

Яких правил безпечної праці слід дотримуватися при кріпленні настінних предметів

• 1. Працювати пробійником, шлямбуром чи дрилем слід тільки в рукавицях.
• 2. Користуватися можна тільки справним інструментом.
• 3. Якщо отвір у стіні потрібно пробити на великій висоті від підлоги, треба стати на табурет чи драбину, переконавшись у їхній стійкості й надійності.
• 4. Перед виконанням отвору для кріплення треба перевірити, чи на цьому місці не проходить електричний дріт.

1. Від чого залежить спосіб кріплення настінних предметів?

2. Які кріпильні вироби використовуються для настінного кріплення?

3. Які інструменти та пристосування використовують для отримання отворів?

4. Яка послідовність кріплення настінних предметів?

5. Яких правил безпечної праці слід дотримуватися при кріпленні настінних предметів?

6. Поясніть технологію кріплення:

• а) вішака на дерев'яній стіні;
• б) фотографії в рамці на цегляній стіні;
• в) книжкової полиці на цегляній стіні;
• г) кухонної шафи на бетонній стіні;
• д) кондиціонера на бетонній стіні.

IV. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеоіал