11 клас 31.01.2024 Надзвичайні ситуації воєнного часу

 

11 клас  31.01.2024   ЗАХИСТ УКРАЇНИ

 ТЕМА: Надзвичайні ситуації воєнного часу, їх вплив на довкілля та безпеку життєдіяльності людини, вражаючі фактори ядерної зброї та сучас­них звичайних засобів ураження, осередки ядерного, хімічного та біологічного ураження.

I.  Актуалізація опорних знань

Пригадайте причини виникнення воєнних надзвичайних ситуацій

II. Вивчення нового матеріалу.

 1. Ядерна зброя.
      2 Вплив уражальних чинників ядерного вибуху на людей і будівлі.
      3. Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань.
      4. Особливості нейтронної зброї

    Надзвичайні ситуації воєнного часу характеризуються насамперед застосуванням ядерної, хімічної, бактеріоло­гічної зброї та інших сучасних засобів масового ураження.

Ядерна зброя

Ядерною називається зброя, енергія для вражальної дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу ядерного палива. Ядерна зброя призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування адміністра­тивних і промислових об'єктів, споруд, техніки.

Уражальна дія ядерного вибуху залежить від потуж­ності боєприпасу, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду. Потужність ядерного боєприпасу характеризується троти­ловим еквівалентом, тобто масою тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху даного ядерного боєпри­пасу, і вимірюється у тоннах. За потужністю ядерні боєприпаси розподіляються на понад малі (менше 1 тис. т), малі  (1-10

тис. т), середні (10-100 тис. т), великі (100 тис. т — 1 млн т) і понад великі (понад 1 млн т).

Уражальні чинники ядерного вибуху: ударна хвиля, світлове випромінювання, електромагнітний імпульс, про­никаюча радіація і як наслідок — радіоактивне зараження місцевості в районі вибуху та за рухом радіоактивної хмари.

Ударна хвиля — це поширення стиснутого повітря в усі боки від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Вражальна дія ударної хвилі характеризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий тиск — це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед фронтом хвилі. Одиниця надлишкового тиску і швидкісного натиску повітря у Системі одиниць (СО) — паскаль (Па), поза­системна одиниця — кілограм-сила на квадратний сантиметр (кгс/см²). Один кгс/см² дорівнює 100 кПа.

Світлове випромінювання — це потік променевої енер­гії, що включає ультрафіолетові, видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є місце вибуху, що світиться. Тривалість світлового випроміню­вання залежить від потужності заряду (від 2 до 12 с).

Проникаюча радіація — потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випускаються із зони і хмари ядерного вибуху. Час дії проникаючої радіації — 15-20 с, а потім хмара піднімається на висоту 2-3 км, де гамма-нейтронне випромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає поверхні землі.

Доза випромінювання — це кількість енергії іонізу­ючих випромінювань, поглинутих одиницею маси опро­мінюваного середовища.

Експозиційна доза — це доза випромінювання у по­вітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні тіла людини. У СО експозиційна доза вимірюється у куло­нах на 1 кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею експо­зиційної дози є рентген (Р). Один рентген дорівнює 2,58 • 10'⁴ Кл/кг. Рентген — це доза рентгенівського і гамма-випромінювання, під впливом якої в 1 см³ сухого по­вітря за нормальних умов (температура 0 ° С, тиск 760 мм рт. ст.) утворюються іони, що несуть одну електростатич­ну одиницю кількості електрики кожного знака. Доза в один рентген дорівнює 2,08 • 10⁹ пар іонів в 1 см³ повітря.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати й місцевість, віддалена на десятки і сотні кілометрів від місця вибуху. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивно забрудненій місце­вості джерелами радіоактивного забруднення є: осколки (продукти) поділу ядерної речовини; радіоактивність, що з'являється у ґрунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду. Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, змішуються з частинками ґрунту, під дією висотних вітрів переміщуються на великі відстані, випадають, заражаючи місцевість, і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Слід радіоактивної хмари має форму еліпса й умовно ділиться на чотири зони зараження: помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) і надзвичайно небезпечного (Г)

 

                                                                                                                                (мал. 1).
Електромагнітний імпульс (ЕМІ) — це потужне елек­тромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху й існує короткий час. Уражальна дія ЕМІ обумовлена виникненням електричних напруг і струмів значної величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку, сигналізації, електропередачі, в антенах радіостанцій.
На схемах і картах зовнішні кордони зон радіоактив­ного забруднення наносяться різними кольорами: А — синім, Б — зеленим, В — коричневим, Г — чорним.
Вплив уражальних чинників ядерного вибуху на людей і будівлі
Ураження, що виникають під дією ударної хвилі від ядерного вибуху, діляться на легкі, середні, важкі і надважкі (смертельні).
Легкі ураження виникають при надлишковому тис­ку У фронті ударної хвилі 20-40 кПа і характеризуються легкою контузією, тимчасовою втратою слуху, легкими ушкодженнями та вивихами.
Середні ураження виникають при надлишковому тиску 40-60 кПа і характеризуються травмами мозку з непритомністю, пошкодженням органів слуху, кровоте­чами з носа та вух, переломами і вивихами кінцівок.
Важкі і надважкі ураження виникають при надлиш­кових тисках відповідно 60-100 кПа та понад 100 кПа і супроводжуються травмами мозку з довготривалою непритомністю, пошкодженням внутрішніх органів, тяж­кими переломами кінцівок. Побічний вплив ударної хвилі виявляється в ураженні людей уламками будівель, камін­ням, деревами, битим склом та іншими предметами.
Світлове випромінювання, впливаючи на людей, ви­кликає опіки ділянок тіла, очей, тимчасову втрату зору. Залежно від значення світлового імпульсу розрізняють опіки шкіри чотирьох ступенів: перший ступінь — почервоніння, припухлість і набрякання шкіри; другий ступінь — утворення пухирів; третій ступінь — омертвіння шкіри й утворення виразок; четвертий ступінь — омертвіння не тільки шкіри, а й шарів тка­нин, обвуглення.
Проникаюча радіація (гамма-випромінювання та по­тік нейтронів) — це активно проникаючі види іонізуючих випромінювань, які для людини найбільш небезпечні при зовнішньому опроміненні.
Радіоактивні частинки (бета і альфа) мають малу проникаючу здатність і безпечні при зовнішньому опроміненні людини. Проте при потраплянні всередину організму людини з їжею, водою і повітрям вони дуже не­безпечні. Під впливом іонізуючої радіації руйнуються окремі складні молекули і елементи клітинних структур. Це призводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності клітин, окремих органів і систем організму. Внаслідок такого впливу виникає променева хвороба. За ступенем важкості променеві хвороби ділять на чотири групи.
Променева хвороба І ступеня (легка група) виникає при сумарній дозі 100-200 рад. Прихований період триває 3-5 тижнів, після чого з'являються загаль­на слабкість, нудота, запаморочення, підвищення темпе­ратури. Після одужання працездатність, як правило, зберігається.
Променева хвороба II ступеня (середня гру­па) виникає при сумарній дозі 200-400 рад. Протягом перших 2-3 діб спостерігається первинна реакція організ­му (нудота і блювання). Потім триває прихований період (15-20 діб). Ознаки захворювання виявляються яск­равіше. Одужання за умови активного лікування настає через 2-3 місяці.
Променева хвороба III ступеня (важка гру­па) виникає при дозі 400-600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період — 5-10 діб. Хвороба
проходить інтенсивно і важко. У сприятливому випадку одужання може настати через 3-6 місяців.
Променева хвороба IV ступеня (надважка група) виникає при дозі понад 600 рад. У більшості ви­падків закінчується смертю. Осередком ядерного ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу вражальних чинн­иків ядерного вибуху. Осередки ядерного ураження умов­но поділяють на такі зони з приблизно однаковими за характером руйнуваннями: зона повних руйнувань, зона великих руйнувань, зона середніх руйнувань, зона слаб­ких руйнувань.

ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

                                               Особливості нейтронної зброї

                    Нейтронна зброя — це різновид ядерної зброї; її ос­новним уражальним чинником є проникаюча радіація. Боєприпаси з потужним виходом нейтронного потоку у складі проникаючої радіації прийнято називати ней­тронними. До заряду нейтронного боєприпасу, крім атом­ного запалу, входять важкі ізотопи водню — дейтерій і тритій. Коли підривають атомний запал, розвиваються високий тиск і висока температура, що створює умови, не­обхідні для протікання термоядерних реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частка енергії, що вивільняєть­ся під час реакції, передається нейтронам, які виходять назовні у вигляді смертоносної радіації.

Уражальні чинники нейтронного боєприпасу з енер­гетичним співвідношенням основного та ініційованого зарядів 50 : 50% наводяться в таблиці 3.

За вражальною дією на людей вибух нейтронного боєприпасу потужністю 1 кт (кілотонна) еквівалентний вибуху сучасного тактичного атомного боєприпасу по­тужністю 10-12 кт. 

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

1) Що таке надзвичайні ситуації воєнного часу?

2) Які є уражальні фактори ядерної зброї?

3) Які загрози вони складають?

4) В чому складаються особливості дії нейтронних боєприпасів? 

 

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.

МИРУ НАШІЙ КРАЇНІ!!!!!