10 клас 17.09 2024 Нормативно-правова база з військових питань

10 клас 17.09 2024 Захист України

ТЕМА: Нормативно-правова база з військових питань

 

 I. Актуалізація опорних знань 

Коли відзначають День Збройних сил України?

II. Вивчення нового матеріалу

 

Законодавство України про військову службу.

Нормативно-правова база з військових питань спрямована на ознайомлення громадян із системою законів, які забезпечують обороноздатність держави. Вони, зокрема, регулюють питання проходження військової служби та мобілізації. Ця нормативно-правова база містить Закони України, Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (КМУ), накази МО України, інші нормативні акти.

Передусім це:

• Закони України: Конституція України, «Про Збройні сили України», «Про оборону України», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про основи національної безпеки України», «Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав», «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» та інші;

• Укази Президента України: «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 р. «Про нову редакцію Воєнної доктрини України», «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб ЗСУ», «Про затвердження військово-адміністративного поділу території України».

Структура і завдання ЗСУ.

 ЗСУ — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладають оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. ЗСУ потребують належного управління. Керівництво в межах Конституції України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач ЗСУ. У певний період керівництво ЗСУ та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб ЗСУ (іл.1).

                                             Іл. 1. Шеврон Генерального штабу Збройних сил України

                                                            Іл. 2. Шеврон Сухопутних військ України

Безпосереднє керівництво ЗСУ здійснює Головнокомандувач Збройних сил України, яким є Міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а в разі, коли Міністром оборони є цивільна особа, — начальник Генерального штабу ЗСУ.

При Президентові України утворюють спеціальний орган, який є колегіальним у вирішенні питань керівництва обороною та безпекою держави, — Рада Національної безпеки і оборони України (РНБО), функцією якої є забезпечення захисту суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності України, розробка стратегії та політики національної оборони.

Законодавчо ЗСУ мають структурну, організаційну й функціональну побудову. Структурні основи закріплено в законі «Про Збройні сили України». За ним, центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають ЗСУ, є Міністерство оборони України.

             Основними завданнями Генерального штабу ЗСУ є (схема 1):

• стратегічне планування застосування ЗСУ, інших військових формувань для оборони держави, організація стратегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави;

• розроблення та здійснення заходів оборонного планування в ЗСУ;

• забезпечення узгодженості програм розвитку військових формувань, що стосуються оборони держави;

• оперативне управління ЗСУ;

• забезпечення функціонування системи управління ЗСУ, інших військових формувань;

• організація та контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ у бойовій і мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову громадян на строкову військову службу, прийняття громадян на військову службу за контрактом, визначення потреб і ресурсів для ЗСУ;

• забезпечення в межах компетенції міжнародного військового співробітництва ЗСУ зі збройними силами інших держав;

• участь у формуванні та проведенні єдиної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності в інтересах ЗСУ.

Схема 1

Половина бойового складу ЗСУ — це Сухопутні війська (іл.2). Базуючись саме на Сухопутних військах, у державі створюють сучасну модель ЗСУ — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, усебічно забезпечених і навчених військ, спроможних виконувати покладені на них завдання за будь-яких умов.

Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності ЗСУ. За призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні завдань як у мирний, так і у воєнний час.

Сучасні Сухопутні війська ЗСУ — це моноліт механізованих і танкових військ, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, частин і підрозділів протиповітряної оборони, спеціальних військ, частин та установ технічного й тилового забезпечення.

Сухопутні війська ЗСУ складаються з Командування Сухопутних військ ЗСУ, оперативних командувань «Південь», «Північ», «Захід», «Схід» та частин безпосереднього підпорядкування Командуванню Сухопутних військ ЗСУ. До складу Сухопутних військ ЗСУ також входять військово-навчальні заклади.

За значний внесок в обороноздатність країни указом Президента України Верховного Головнокомандувача ЗСУ від 18 жовтня 1997 р. встановлено професійне свято — День Сухопутних військ ЗСУ (щорічно 12 грудня).

 

Повітряні сили України (іл.3) забезпечують виконання завдань, зокрема щодо стримування, у взаємодії з іншими видами ЗСУ, збройної агресії проти України з повітря, прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ від ударів засобів повітряного нападу та ураження військ і об’єктів супротивника.

Серед завдань, які успішно реалізовують в Повітряних силах, є насамперед відновлення інфраструктури та перегляд місць постійної дислокації військових частин Повітряних сил з урахуванням безпекового середовища, здійснення поступового переходу органів управління Повітряних сил на J-структуру, прийняту в країнах-членах НАТО, підвищення боєготовності та здатності частин та підрозділів Повітряних сил до виконання завдань за призначенням, закупівля, відновлення та модернізація озброєння та військової техніки.

Структурно Повітряні сили складаються із Командування Повітряних сил, повітряних командувань, Харківського національного університету Повітряних сил, військових частин та установ безпосереднього підпорядкування.

До складу Повітряних сил належать роди авіації: бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна, транспортна авіація — та роди військ: зенітні ракетні та радіотехнічні війська. Також до складу Повітряних сил входять окремі військові частини і підрозділи спеціальних військ — розвідувальні, інженерні, радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту, зв’язку, автоматизованих систем управління та радіотехнічного забезпечення, радіоелектронної боротьби, метеорологічного забезпечення, частини матеріально-технічного і медичного забезпечення та інші.

Підготовка фахівців для Повітряних сил здійснюють в одному з провідних навчальних закладів ЗСУ — Харківському Національному університеті Повітряних сил.

Зважаючи на важливе значення Повітряних сил ЗСУ в забезпеченні обороноздатності держави, 27 червня 2007 р. Указом Президента України було встановлено День Повітряних сил ЗСУ, який відзначають щорічно в першу неділю серпня.

Іл. 3. Шеврон Повітряних Сил України

                                                           Іл. 4. Шеврон Військово-Морських сил України

Іл. 5. Емблема Десантно-штурмових військ України

                                                 Іл. 6. Емблема Сил спеціальних операцій України

Військово-Морські сили (ВМС) Збройних сил України призначені для стримування або відсічі у взаємодії з іншими видами ЗСУ, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами збройної агресії проти У країни з моря та на приморських напрямках (іл. 4).

Організаційно ВМС ЗСУ охоплюють Командування ВМС ЗСУ, військово-морські бази, надводні сили, морську авіацію, морську піхоту і артилерію, частини та підрозділи всебічного забезпечення, а також військові навчальні заклади.

За результатами оборонної реформи військово-морські спроможності України мають бути нарощені до рівня, достатнього для забезпечення оборони морського узбережжя Чорного й Азовського морів, недоторканності кордону та охорони суверенних прав держави в її виключній (морській) економічній зоні, участі у міжнародних операціях під проводом НАТО і ЄС, розвитку інфраструктури базування сил.

Згідно з Указом Президента України від 12 червня 2015 р. № 331/2015, своє професійне свято — День Військово-Морських сил ЗСУ — українські військові моряки відзначають щорічно в першу неділю липня.

Десантно-штурмові війська ЗСУ — окремий рід військ ЗСУ, призначений для вертикального охоплення супротивника та дій у його тилу (окремий рід військ — частина ЗСУ, призначена для виконання властивих тільки їм завдань) (іл. 5).

Основними завданнями Десантно-штурмових військ визначені:

• порушення управління військами і роботи тилу супротивника;

• боротьба з повітряними десантами й угрупованнями супротивника, що прорвалися;

• захоплення й утримання важливих об’єктів з метою забезпечення безперешкодного і своєчасного оперативного розгортання військ у визначених операційних зонах.

Крім основних завдань, Десантно-штурмові війська можуть брати участь у боротьбі з незаконними збройними формуваннями, у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, заходах щодо здійснення захисту життя і здоров’я громадян та об’єктів державної власності за межами України та виконувати інші завдання, визначені законами України.

Загальна структура Десантно-штурмових військ ЗСУ складається з десантно-штурмових, повітрянодесантної та аеромобільної бригад, навчального центру, частин та підрозділів забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України від 21 листопада 2017 р. (№ 380) День Десантно-штурмових військ ЗСУ відзначають щорічно 21 листопада.

Сили спеціальних операцій (ССпО) (іл. 6) — окремий рід сил, який є складовою ЗСУ. Відповідно до Закону України «Про Збройні сили України» ці сили можуть залучатися до:

• здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану;

• організації та підтримання дій руху опору;

• проведення військових інформаційно-психологічних операцій;

• боротьби з тероризмом і піратством;

• заходів щодо здійснення захисту життя, здоров’я громадян та об’єктів державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації;

• посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та континентального шельфу України та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи у будь-якому місці, що перебуває поза межами юрисдикції будь-якої держави,

• заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру,

• надання військової допомоги іншим державам, участі в міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки (на підставі міжнародних договорів в порядку і на умовах, визначених законодавством України).

Загальна структура ССпО складається з військових частин спеціального призначення, інформаційно-психологічних операцій та забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України №311/2016 від 26 липня 2016 р., День Сил спеціальних операцій ЗСУ відзначають щороку 29 липня.

Військова освіта в Україні. Складовою частиною державної системи освіти є військова освіта, система якої побудована на основі принципів доступності, неперервності та наступності ступеневого навчання військових фахівців з урахуванням специфіки їх військової служби та охоплює органи управління, мережу вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (ЗВО) України.

Загальне керівництво системою військової освіти здійснює Департамент військової освіти та науки, який є структурним підрозділом центрального апарату МО України.

Мережа військових навчальних закладів містить:

• вищі військові навчальні заклади (ВВНЗ) і військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти (ВНП ЗВО), що здійснюють підготовку громадян для проходження військової служби за контрактом на посадах осіб офіцерського та сержантського складу;

• військові ЗВО та військові навчальні підрозділи ЗВО, що здійснюють підготовку студентів за програмами підготовки офіцерів запасу;

• військовий і військово-морський ліцеї та ліцеї з військово-фізичною підготовкою.

Підготовка військових фахівців для ЗСУ та інших військових формувань держави здійснюють за повним переліком напрямів та спеціальностей (спеціалізацій) підготовки військових фахівців.

Випускники й випускниці ВВНЗ (ВНП ЗВО) здобувають вищу військово-спеціальну освіту, диплом державного зразка про повну вищу освіту й відповідну кваліфікацію.

III. Питання для закріплення

1. Які нормативні акти складають нормативно-правову базу з військових питань України?

2. Охарактеризуйте організаційну структуру Збройний сил України.

3. Які типи навчальних закладів належать до мережі військових навчальних закладів України?

4. Чому Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних сил незалежної Української держави?

IV. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал. Усно відповісти на питання.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ.