10 клас 03.09.2024 Національні інтереси України та загрози національній безпеці
10 клас 03.09.2024 Захист України
ТЕМА: Національні інтереси України та загрози національній безпеці
Якщо поняття
національної безпеки виражає стан захищеності держави, її громадян від різних
загроз, то поняття національних інтересів — зміст головних цінностей, цілей і
прагнень суспільства й держави на конкретно-історичному етапі розвитку. У
Законі України «Про національну безпеку України» вказано, що «національні
інтереси — життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація
яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний
розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян». Фундаментальними національними інтересами
України є:
• державний
суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад,
недопущення втручання у внутрішні справи України;
• сталий
розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для
забезпечення зростання рівня та якості життя населення;
• інтеграція
України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір,
набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного
договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Явища, тенденції та чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України, є загрозою національній безпеці країни. Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалює Рада національної безпеки і оборони України і затверджують укази Президента України. За спрямованістю загрози національній безпеці, управління, якими може здійснювати недержавна система національної безпеки, поділяють на такі види:
◊ загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина, індивідуальній, груповій та суспільній свідомості, духовному відродженню України; ◊ загрози недержавному забезпеченню державної політики нацбезпеки України; ◊ загрози розвитку вітчизняної індустрії недержавного забезпечення національної безпеки, у тому числі індустрію систем і засобів безпеки, забезпеченню потреб внутрішнього ринку в її продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпеченню накопичення, збереження та ефективного використання вітчизняних ресурсів; ◊ загрози безпеці систем і засобів безпеки як уже розгорнутих, так і таких, що створюють на території України.
Також до загроз віднесено діяльність на території України незаконних збройних формувань, яка спрямована на залякування населення та порушення функціонування органів державної влади. Воєнна доктрина України (ВОД), яка визначає державну політику України у сфері оборони, є складовою частиною концепції національної безпеки та становить сукупність основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів.. Перша редакція Воєнної доктрини України була ухвалена Постановою Верховної Ради України № 3529-XII 19 жовтня 1993 р. Друга редакція Воєнної доктрини України, яка мала оборонний характер та охоплювала воєнно-політичні, воєнно-технічні та воєнно-економічні аспекти, була ухвалена Указом Президента України № 648/2004 15 червня 2004 р. Третя редакція Воєнної доктрини України ухвалена РНБО України 2 вересня 2015 р. в умовах російської збройної агресії проти України 2014–2015 рр. і введена в дію 24 вересня того ж року Указом Президента України.
• визначає Російську Федерацію воєнним супротивником України та умови звільнення тимчасово окупованих територій України; • виходить із високої ймовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили як головної загрози національній безпеці України у воєнній сфері; • підтверджує відмову від політики позаблоковості та відновлення стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію; • визначає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині України, у т. ч. інспірованого іноземними державами; • враховує зростання ролі інформаційно-психологічних операцій; • наголошує на вдосконаленні системи мобілізаційної підготовки та мобілізації й суттєвого збільшення професійної складової в ЗСУ та інших військових формуваннях; • формулює заходи з підготовки держави до оборони, необхідні для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності держави, а також завдання розвитку оборонного та безпекового потенціалу як необхідної умови відсічі агресії тощо.
Розвиток
національних Збройних сил та інших формувань України ― необхідна умова
забезпечення могутності української держави. Важливим атрибутом незалежної України, гарантом її суверенітету та
територіальної цілісності, компонентом Воєнної організації є Збройні Сили. Традиційно
їх вважають головним інструментом державної політики в системі національної
безпеки України, який призначений для захисту країни від ризиків та загроз у
воєнній сфері. Роль збройних сил пов’язують не тільки з проблемою
безпосереднього збройного захисту держави, а й з проблемою формування та
підтримання її іміджу як члена міжнародного співтовариства держав. Стан і можливості
ЗСУ ― це фактор, що є чинним за будь-яких міжнародних обставин, навіть в умовах
стабільного миру та відсутності воєнно-політичних загроз національним інтересам
нашої держави. Саме тому розвиток державного механізму України в політичних,
економічних, соціальних аспектах має супроводжуватися та підкріплюватися
адекватним розвитком ВОД, і перш за все ― її Збройних сил, які призначені
гарантувати державний суверенітет, територіальну цілісність та забезпечувати
надійний захист національних інтересів від воєнних загроз.
Міжнародне військове співробітництво та участь збройних формувань України в
миротворчих місіях ООН.
Співробітництво Міністерства оборони (МО) України з
військовими відомствами інших країн є важливою складовою міжнародного
співробітництва держави і має особливе значення для зміцнення національної
безпеки й оборони нашої країни та розвитку ЗСУ. Його здійснюють відповідно до
загального зовнішньополітичного курсу держави в межах компетенції МО України та
Генерального штабу ЗСУ. Основна мета міжнародного співробітництва
Збройних сил України полягає в:
• зміцненні воєнної безпеки держави та забезпеченні її національних інтересів у сфері оборони; • створенні й поширенні у світі образу України та ЗСУ як надійного партнера з прогнозованою політикою;
Іл. 1. День Збройних сил України
• зміцненні воєнно-політичної і воєнної безпеки, стабільності в Європейському регіоні та у світі в цілому, сприянні реалізації стратегії держави щодо входження до Євроатлантичних та Європейських структур безпеки; • досягненні відповідності ЗСУ сучасним вимогам, забезпеченні їх спроможності виконувати спільно з підрозділами збройних сил інших держав завдання, що відповідають інтересам національної безпеки та міжнародним зобов’язанням України; • підвищенні науково-технічного й оборонно-промислового потенціалу України та ЗСУ.
МО України здійснює міжнародне співробітництво на двосторонній, багатосторонній основі, а також у рамках міжнародних організацій.
Основними
напрямами міжнародного співробітництва українського військового відомства є
воєнно-політичний, військовий і військово-технічний. Крім того, ЗСУ співпрацюють з іншими країнами у воєнно-науковій, воєнно-економічній,
інформаційній, екологічній галузях тощо. Варто зазначити, що курс на
європейську інтеграцію надає можливість залучитися до розбудови нової
загальноєвропейської системи безпеки та утвердити себе як впливову державу
через збільшення внеску в регіональну й глобальну системи безпеки. Двостороннє співробітництво здійснювали
з оборонними та військовими відомствами багатьох країн, при цьому пріоритетним
був розвиток співробітництва зі стратегічними державами-партнерами України та
країнами-сусідами. Найактивніше співробітництво проводять з оборонними та
військовими відомствами США, ФРН, Великої Британії, Республіки Польщі,
Литовської Республіки та Турецької Республіки. Виконання заходів
багатостороннього співробітництва пов’язано з тим, що переважна більшість з них
мають практичну спрямованість та потребують концентрації сил і ресурсів ЗСУ.
Найбільші зусилля в багатосторонньому співробітництві зосереджують на підтриманні ефективного діалогу із
ключовими міжнародними організаціями. Основну увагу в питаннях співробітництва
МО України зі структурами Європейського
Союзу зосереджено на продовженні плідного діалогу в сфері Спільної
зовнішньої політики та безпеки, що надає Україні можливість залучитися до
розбудови нової загальноєвропейської системи безпеки та утвердити себе як
впливову державу через збільшення внеску в регіональну і глобальну системи
безпеки. Водночас, це дає Україні змогу зменшити власний воєнний потенціал до
рівня, який є достатнім для попередження кризових ситуацій, а у разі виникнення
воєнного конфлікту — для його блокування та припинення в рамках колективної
оборони. В умовах загарбання Росією Криму та війни на Сході України інтереси
національної безпеки й оборони України вимагають суттєвого поглиблення
стосунків з Організацією
Північноатлантичного Договору (НАТО). Вступ до НАТО розглядають як
найнадійніший шлях до гарантування національної безпеки України. Зокрема і
через модернізацію ЗСУ та набуття ними здатності до ефективних дій у складі
коаліційних військових угруповань, створених для збереження міжнародної
безпеки. Військове співробітництво з НАТО є найпотужнішою силою, яка сприяє
зближенню України з Європою. Євроатлантичне партнерство сприяє зміцненню
національної безпеки нашої держави.
Іл. 2 Обговорення в кулуарах питань міжнародного
співробітництва
Тому основні
зусилля співробітництва України з НАТО в питаннях безпеки й оборони зосереджено
на створенні ефективної системи оборонного планування та підвищення
обороноздатності; спрямовано на досягнення взаємодії з військовими формуваннями
Альянсу в рамках програми «Партнерство заради миру» та участь підрозділів ЗСУ в
процесі планування та оцінки сил оборони, структурну реформу органів управління
та військових організмів, адаптацію нормативно-правової бази ЗСУ до правової
бази Альянсу та наближення до стандартів НАТО, фахову та мовну підготовку
особового складу, соціальні аспекти воєнної реформи.
Статус
великої регіональної держави із значним потенціалом надає Україні широкі
можливості щодо активної реалізації власних інтересів у Чорноморському регіоні. Розбудова системи чорноморського
співробітництва цілком відповідає національним інтересам нашої держави і є
одним з важливих механізмів включення країн Південно-Східної Європи до процесів
загальноєвропейської інтеграції. Триває розвиток співпраці з країнами Вишеградської четвірки (Польща, Чехія,
Словаччина, Угорщина). Зокрема, Україна зацікавлена в євроінтеграційному
досвіді, у розвитку прикордонного співробітництва в контексті розширення
Євросоюзу. Українське військове відомство здійснює співробітництво майже з 90
країнами світу. Зокрема, на основі міжнародно-договірної бази — приблизно з 60
країнами. Миротворчість
як комплексне воєнно-політичне явище набуває дедалі більшого поширення в
зовнішньополітичній діяльності багатьох держав. Україна за обсягом завдань — як
минулими, так і актуальними — увійшла до першої двадцятки найактивніших
держав-миротворців. Військовослужбовці ЗСУ виконували завдання щодо підтримання
миру в операціях під егідою ООН, НАТО. Починаючи з 1992 р., у міжнародних
операціях з підтримання миру і безпеки взяло участь понад 42 000 українських
військовослужбовців, з яких 54 загинуло і понад 100 зазнали поранень.
Військовослужбовці нашої держави брали участь у операціях з підтримання миру в
африканських країнах, колишній Югославії, Лівані, Таджикистані, Грузії,
Афганістані, Молдові, Іраку тощо.
Іл. 3.
Українські миротворці на африканському континенті
Багатьох
миротворців ЗСУ за зразкове виконання завдань було нагороджено урядовими
нагородами іноземних держав, ООН і НАТО (медалями «За службу миру», «За участь
у миротворчій операції в регіоні конфлікту», «За службу в Боснії та
Герцеговині», «За службу в Косово»). Понад 200 миротворців нагороджено
державними нагородами, приблизно 10 000 — відзнаками МО України.
Послідовно
нарощуючи свій внесок у превентивну миротворчу діяльність, Україна сприяє
створенню навколо своїх кордонів стабільної, сприятливої обстановки, зміцнює
свій авторитет і підвищує свою роль не лише на Європейському континенті, а й у
світі.
ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ
1. Який
Закон України визначає поняття «національні інтереси держави»?
2. Що є
пріоритетами національних інтересів України?
3. Назвіть
основні положення нової Воєнної доктрини України.
4. Яка
основна мета міжнародного співробітництва Збройних сил України?
5. Якими є,
на вашу думку, перспективи членства України в НАТО?
Дайте
письмову відповідь на 5 питання. Відповіді надсилайте на електронну адресу:
viktorshur281062@gmail.com
За вашими відповідями будуть виставлятися оцінки. За оцінками складатиметься семестрова оцінка і оцінка за навчальний рік.
Бажаю успіхів!
Коментарі
Дописати коментар