6 клас 09.10.2024 Технологія розмічання заготовок на тонколистовому металі (асинхронно)
6 клас 09.10.2024
ТЕМА: Технологія розмічання заготовок на тонколистовому металі
I. Актуалізація опорних знань
- 1. Які види металу ви знаєте?
- 2. Які технологічні операції потрібно виконати для виготовлення виробів із тонколистового металу?
- 3. Якими інструментами обробляють тонколистовий метал?
На попередніх уроках ви вже визначили, що метали бувають різні за складом і профілем. Окрім цього, метали бувають і різної товщини. У цьому році ми з вами будемо навчатись обробляти тонколистовий метал. А це означає, що його товщина має бути до 4 мм. Листову сталь товщиною від 0,2 до 0,5 мм називають жерстю.
Перш ніж розпочати ознайомлення з технологією обробки тонколистового металу, розгляньмо інструменти, потрібні нам для роботи.
Інструменти та пристосування
Під час виготовлення виробів із тонколистового металу його вирівнюють, ріжуть, згинають тощо. Усі ці операції виконують різними інструментами. Але будь-яка робота починається з того, що листовий метал спочатку потрібно вирівняти. Для цього використовують киянку — молоток із гумовою або дерев’яною робочою насадкою (мал. 1). Такий інструмент допоможе легко вирівняти металеву поверхню, не пошкодивши її.
Мал. 1. Киянки: а — гумова; б — дерев'яна
Будь-яка робота з металом потребує розмічання поверхні. Для цього також використовують спеціальні інструменти (мал. 2): циркуль (б), рисувалки (в), кернери (г), слюсарні кутники (д) та, звісно, лінійка (а).
Мал. 2. Інструменти, необхідні для розмічання жерстяної поверхні: а — лінійка; б — циркуль; в — рисувалка; г — кернер; д — кутник
При виготовленні виробів із тонколистового металу не обійтись без таких інструментів та пристосувань (мал. 3):
- ножиці по металу (мал. 3 а);
- плоскогубці (мал. 3 б);
- напилок із дрібною насічкою (мал. 3 в);
- молоток (мал. 3 г);
- слюсарні лещата (мал. 3 д);
- оправка (мал. 3 е).
Мал. 3. Інструменти та пристосування, необхідні для виготовлення виробів із тонколистового металу: а — ножиці по металу; б — плоскогубці; в — напилок із дрібною насічкою; г — молоток; д — слюсарні лещата; е — оправки
Основні етапи роботи
Виготовлення виробів із тонколистового металу відбувається в такій послідовності:
- правлення (вирівнювання);
- розмічання;
- різання;
- шліфування;
- згинання;
- кінцева обробка.
Часто тонколистовий метал має нерівну поверхню з вигинами, вм’ятинами і жолобленнями. За цих умов важко правильно розмітити і, відповідно, вирізати. Тому перш ніж розпочати розмічання поверхні, заготовки потрібно вирівняти.
Ви вже знаєте, що для цього добре використовувати киянку (див. мал. 1). Вирівнювання поверхні необхідно робити на правильній плиті — на важкій металевій плиті призматичної форми. Для цього лист метала кладуть на плиту опуклою стороною догори й легенькими ударами киянки його вирівнюють (мал. 4 а). Для цього удари слід почати наносити по контуру опуклості, поступово пересуваючись до центру. Якщо метал м’який і тонкий, то його можна вирівняти за допомогою дерев’яного бруска правилки (мал.4 б).
Мал. 4. Різні процеси вирівнювання: а — за допомогою киянки; б — за допомогою дерев'яного бруска правилки
Після випрямлення поверхні тонколистового металу розпочинають розмічання.
Запам’ятайте! Не можна вирізати без розмічання!
Розмічають деталь за кресленням, ескізом, технічним рисунком або шаблоном.
Заготовку треба спочатку розмітити, тобто накреслити на ній у натуральну величину осьові й контурні лінії, чітко позначити центри отворів майбутнього виробу. Розмічати слід точно й акуратно, бо від цього залежить якість виготовленого виробу. Крім того, потрібно попередньо виміряти заготовку, щоб розуміти, чи вистачить її розміру для виготовлення задуманого виробу.
Розмічання — це нанесення на заготовку точок і ліній, які вказують місця та межі обробки.
Під час розмічання обов’язково передбачають припуск. Припуск — шар металу, що підлягає видаленню з поверхні заготовки в процесі її обробки. Припуски на обробку повинні бути мінімальними для того, щоб витрати матеріалу і витрати на обробку були найменшими, але разом із тим ці припуски повинні бути достатніми, щоб забезпечити потрібну форму деталі й потрібну якість її поверхонь після обробки.
Ви вже знаєте, що для нанесення ліній на тонколистовому металі використовують кутники, лінійки та рисувалки. Під час нанесення ліній важливо правильно розташовувати рисувалку, щоб лінії були точними. На малюнку 5 показано, як має розташовуватись вістря рисувалки біля лінійки.
Мал. 5. Як наносити лінії на заготовку за допомогою рисувалки
Як правило, на металевій заготовці є один рівний край. Його приймають за базову лінію. На ньому відкладають розмір однієї зі сторін прямокутника, а потім добудовують і весь прямокутник. Якщо немає жодної рівної сторони, то за допомогою рисувалки та лінійки проводять лінію якнайближче до краю і цю лінію вважатимуть базовою (мал. 6 а). Для побудов прямокутників використовують кутник (мал. 6 б). Розмічання також можна виконувати за допомогою шаблонів (мал. 6 в). Для цього його потрібно розташувати якнайближче до краю деталі, бажано закріпити струбциною. Якщо її немає, то притиснути однією рукою, а другою обвести.
Мал. 6. Розмічання заготовки: а — проведення базової лінії; б — використання кутника; в — розмічання за допомогою шаблона
Спочатку проводять горизонтальні лінії, потім — вертикальні, після цього — похилі. Прямі риски наносять рисувалкою, яка повинна бути нахилена в бік від лінійки. Потрібно рівномірно натискати на рисувалку і проводити чіткі лінії. Лінію можна провести тільки один раз, в іншому випадку вона стає нерозбірливою.
Якщо у виробі передбачено отвір, то його спочатку потрібно накернити, а потім за допомогою циркуля накреслити отвір. Для цього слід вістря кернера поставити в центр і легенько вдарити по кернеру молотком (мал. 7).
Мал. 7. Накернювання розмічальних ліній
Важливо бути дуже уважним під час виконання розмічання, не допускати нерівних ліній і похибок!
Після розмічання можна розпочинати різання деталей. Для різання тонколистового металу використовують слюсарні ножиці.
Різання — обробка матеріалів за допомогою ріжучих інструментів із метою отримання деталей та виробів заданих розмірів.
Для отримання необхідної заготовки доводиться різати не лише по прямих лініях, а й по кривих. І в цьому випадку важливо різати так, щоб розріз пройшов точно по намічених лініях.
Цікавий факт
За функціональним призначенням розрізняють кілька основних видів ножиць: канцелярські, манікюрні, перукарські, кравецькі, кухонні, садові, для різання металу.
Канцелярські ножиці використовують для розрізання паперу або картону. Їх виготовляють із недорогої сталі, у них пряма форма лез.
Манікюрні ножиці призначені для обрізання нігтів, задирок і кутикули. Леза можуть бути прямими або вигнутими, а кінчики найчастіше тонко загострені.
Перукарський набір складається з двох типів ножиць: прямих і ножиць для філірування. Прямі мають стандартну форму лез, а для філірування — із зазубреною крайкою, яка дозволяє створювати природні, плавні лінії стрижки.
Кравецькі ножиці використовують для розкрою тканини. Вони відрізняються від інших видів ножиць: одне кільце значно більше за друге. Це обумовлено тим, що при розкрою часто потрібно докладати значних зусиль, а в широке кільце можна протягнути відразу три або чотири пальці.
Садові ножиці — це ціла категорія пристосувань, призначених для підстригання трави, гілок, кущів.
Правила різання
Під час різання слід звернути увагу на такі правила.
1. Стежити, щоб площина лез ножиць була перпендикулярною до площини листа, що розрізається.
2. Різання криволінійної лінії слід виконувати невеличкими відрізками, не на всю довжину леза ножиць, поступово повертаючи металеву заготовку.
Правила безпеки під нас роботи зі слюсарними ножицями
- Не тримати пальці руки, якою ви удержуєте металеву заготовку, близько до лез ножиць.
- Бажано працювати у спеціальних рукавицях.
- Ручні ножиці надійно утримувати або закріплювати в лещатах.
- Для перевірки якості розрізу не використовувати пальці.
У процесі різання на краях листа можуть утворюватися задирки. Як правило, їх можна прибрати, якщо акуратно відбити киянкою. Якщо це не допомогло, то такі краї обпилюють.
Слюсарна операція, за якої знімають шар матеріалу за допомогою напилку, називається обпилюванням.
Напилок — це багатолезовий ріжучий інструмент (має багато насічок на робочій поверхні), що забезпечує відносно високу точність та малу шорсткість оброблювальної поверхні заготовки (деталі). За допомогою напилків обробляють площини, криволінійні поверхні, пази, канавки, отвори різноманітної форми, знімають фаски та задирки.
Для обпилювання тонколистового металу та зачищення деталей застосовують напилки з дрібною насічкою (личкувальні) різного профілю в поперечному перерізі.
Аби заготовка в процесі обпилювання не деформувалась, не змінила форму й не зігнулась, її потрібно закріпити в лещатах між двома дерев’яними брусками так, щоб вона виступала над ними орієнтовно на 3-5 мм (мал. 8).
Мал. 8. Закріплення заготовки в лещатах під час обпилювання
Працюючи напилком, долоню однієї руки кладуть на напилок, а другою утримують його за ручку. При цьому необхідно стежити, щоб пальці руки не потрапили між полотном і поверхнею, що обробляється.
Щоб не пошкодити руки під час обпилювання, важливо також використовувати правильні прийоми роботи з напилком та правильну поставу (мал. 9).
Мал. 9. Положення рук під час обпилювання
Під час обпилювання ліву ногу виносять трохи вперед, а праву трохи назад. Адже на початку роботи вага тіла переноситься на праву ногу, а під час натискання центр ваги переходить на ліву ногу.
Напилок потрібно взяти в праву руку так, щоб рукоятка впиралась у долоню руки, а великий палець розміщувався зверху. Долоню лівої руки накладають на напилок, але в такий спосіб, щоб пальці не обхоплювали його торець. Права рука від ліктя до кисті повинна складати з напилком пряму лінію.
Виготовлення виробів із тонколистового металу неможливе без операції гнуття. Гнуття — це слюсарна операція для надання заготовці потрібної зігнутої форми. Аби загнути деталь під певним кутом або надати їй певної форми, використовують оправки потрібної форми. Щоб зігнути заготовку під прямим кутом, її закріплюють у лещатах так, щоб лінія згину була на рівні нагубників лещат. Згинають заготовку поступовими ударами киянки. Якщо для надання певної форми потрібна оправка, то її закріплюють у лещатах, а заготовці легкими ударами киянки навколо оправки надають форми.
Цікавий факт
Заклепки як кріплення використовувалися буквально з незапам'ятних часів. Досить відвідати будь-який археологічний музей, щоб на власні очі переконатися в цьому. Наприклад, стародавні воїни носили обладунки, металеві пластини яких були з'єднані виключно заклепками. А якщо згадати, що в ролі основного (чи не єдиного) кріплення при будівництві Ейфелевої вежі використовувалися саме заклепки, мимоволі переймаєшся повагою до людей, які винайшли таке звичне нині кріплення.
Під час виготовлення виробів із тонколистового металу може бути потрібною ще одна важлива технологічна операція, а саме з’єднання деталей. Існують різні способи: заклепками, фальцевим з’єднанням тощо.
Заклепки використовують тоді, коли треба створити так зване «нероз’ємне» з’єднання. Як правило, за допомогою заклепок з’єднують тонкі металеві листи, закріплюють конструкції, які мають велику вагу, або різні фасадні матеріали (мал. 10).
Мал.10. Заклепкове з'єднання
Заклепка — деталь заклепкового з’єднання, яка має вигляд стрижня круглого поперечного перерізу з головкою на одному кінці й забезпечує з’єднання окремих деталей шляхом розплющення другого кінця.
При встановленні заклепки її стрижень уставляється в заздалегідь підготовлений отвір у деталях, що підлягають з’єднанню, після чого з витичного кінця заклепки утворюється друга замикальна головка. Клепання виконується вручну із застосуванням звичайних або пневматичних клепальних молотків (мал. 11).
Мал. 11. Пневматичний клепальний молоток
Сучасна промисловість випускає й інші пристосування для виконання заклепкових з’єднань (мал. 12).
Мал. 12. Інструменти та пристосування для заклепкових з'єднань у різних конструкційних матеріалах
Одним із найпростіших способів з’єднання деталей із тонколистового металу є з’єднання їх фальцевим швом. Для цього на відстані 6-8 мм від краю листів, що з’єднуються, розмічають лінії згину і згинають листи під прямим кутом (мал. 13 а). Потім згинають краї заготовок (мал. 13 б), з’єднують їх у замок (мал. 13 в) і підгинають листи поблизу шва за допомогою дерев’яного бруска, як показано на малюнку 13 г, щоб з’єднання не роз’єдналося.
Мал. 13. З'єднання фальцевим швом
На заводах така робота виконується бляхарями на фальцепрокатних верстатах.
Ключові слова: розмічання, припуск, різання, заклепка, гнуття, фальцевий шов.
III. Закріплення матеріалу
- 1. Які інструменти потрібні для виготовлення виробів із тонколистового металу?
- 2. Якою має бути перша операція з виготовлення виробу з тонколистового металу?
- 3. Що таке заклепка? У яких виробах використовують заклепки? Наведіть приклади.
Коментарі
Дописати коментар