10 клас Захист України 05.11.2024 року Українське військо в період (1991-2014) та створення сучасних Збройних Сил України

 10 клас Захист України 05.11.2024 року

Тема: Українське військо в період (1991-2014) та створення сучасних Збройних Сил України

I. Актуалізація опорних знань

Як змінилася наша армія за роки війни?

 Що треба зробити для українського війська, щоб воно стало ще ефективнішим?

II. Вивчення нового матеріалу

    Після Другої світової війни розпочався новий період військової історії українських вояків, який тривав до 24 серпня 1991 р. - до періоду проголошення незалежності України. Цей період можна назвати: "Українці у війнах держав світу. 1941-1991 рр." Українці воювали в цей час у арміях різних країн і режимів.

Українці у складі контингенту радянських військ у Афганістані

    Найбільше, звісно, воювали в армії СРСР. Радянський режим, який тримався на багнетах каральної системи НКВС, Червоної армії та міліції, потребував у своїх лавах професійних військових спеціалістів. А українські юнаки ставали чи не основним ґрунтом для підготовки військових кадрів армії Радянського Союзу. Якщо порахувати відомих командирів і полководців за період існування радянської імперії, то їх було 34 з 67 (50 % від загальної кількості, яка була в Червоній армії, тоді як серед усього війська українців було близько 20 %).
    Зазначимо важливий ідеологічний аспект служби українців у лавах армій іноземних країн. Історія воєн XX ст. та українського війська свідчить, що всі імперії, які окупували українську землю, вели спеціальну військово-етнічну політику, боячись з огляду на славну героїчну історію України відродження національних збройних формувань навіть під прапорами країн-загарбників. Це століття довело, що українці за найменшої нагоди ставали до зброї, творили власні військові загони з глибокою вірою, що лише збройна сила та могутність можуть стати фундаментом незалежності нації й держави.

Наступним періодом історії українського війська є період занепаду української армії (1991-2014) та створення сучасних Збройних Сил України (2014-2018).
    До 1991 р. українці не мали свого війська. Але на хвилі проголошення незалежності всіма республіками зруйнованого Радянського Союзу почали піднімати український прапор і бойові частини величезного війська комуністичного режиму.
    
    У відповідь на серпневий путч у Москві 1991 р. Львівський громадський Комітет за відродження Української Національної Армії (УНА) у м. Львові проголосив створення Національної гвардії України (НГУ) та розпочав запис добровольців. 27 серпня 1991 р. у складі Комітету був створений Тимчасовий штаб із формування НГУ.
Створення Національної гвардії України мало велике значення для піднесення патріотичного й бойового духу українців не лише в Україні, але й за її межами. На адресу Комітету щодня приходили десятки листів від військовослужбовців Радянської армії - українців за походженням з усіх куточків колишнього СРСР, які бажали перейти на службу в Україну, в НГУ. У західних областях розпочалося формування підрозділів НГУ.
    4 листопада 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про Національну гвардію України". Національна гвардія України - державний озброєний орган, створений на базі внутрішніх військ, покликаний захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, а також життя та особисту гідність громадян, їх конституційні права і свободи від злочинних та інших протиправних посягань.
    Україна мала шанс не реформувати залишки Радянської армії на території України, а створити Національні Збройні Сили, переводячи до Національної гвардії найкращі частини з тих, які прийняли присягу на вірність Україні. Такий шлях відкрив би можливості для швидкого та якісного будівництва сучасної Національної Армії. Але Національна гвардія стала розвиватися інакше, часто перебираючи функції інших силових відомств та дублюючи їх, що, врешті-решт, зважаючи на інші політичні чинники, призвело до її ліквідації. На жаль, не було враховано гіркого досвіду 1917-1918 рр.
    Національна гвардія України була відновлена 12 березня 2014 р. (відповідно до Закону України "Про Національну Гвардію України" від 12 березня 2014 р.) під час напруженої ситуації в АР Крим і східних регіонах України.
    6 грудня 1991 р. Верховна Рада першого демократичного скликання в незалежній Україні проголосувала більшістю голосів за Закон "Про Збройні Сили України», - у державі офіційно з'явились національні збройні сили.
    Складним був процес відновлення морського військового флоту України. Політична ситуація зумовила розпочати реформи у власній армії, пристосовуючи її до оборонної воєнної доктрини. Рішеннями українського керівництва наша армія добровільно позбулася ядерної зброї (міжбалістичних ракет, боєголовок, літаків і бомбардувальників-ракетоносців) в обмін на гарантії безпеки і територіальної цілісності з боку Російської Федерації, Великобританії та США (Будапештський меморандум). 2 червня 1996 р. Україна офіційно втратила ядерний статус.
    Новітня, на той час, авіація та бронетехніка сьогодні не придатні для використання. Величезні арсенали з баз зберігання розпродано африканським та азійським партнерам України.
Загалом період останніх 10 років до початку військової агресії Росії існування української армії можна охарактеризувати за двома рисами:
• безглуздим скороченням збройних сил до мінімуму, яке супроводжувалось масовим знищенням військової техніки та вогнепальної зброї;
• масовим продажем "усього зайвого", для чого у складі Міністерства оборони України було створено "Державний департамент надлишкового майна та земель".
    Запорукою обороноздатності країни від початку збройної агресії Росії проти України стала ініціатива патріотично налаштованих громадян, які за власним бажанням створювали добровольчі підрозділи, сформовані з активістів Самооборони Майдану та інших патріотів, для захисту від сепаратизму та агресії. Кожен із цих батальйонів має свої історичні традиції та бойовий шлях. Це і добровольчі батальйони Національної гвардії України, і батальйони спеціальної міліції, і резервні батальйони територіальної оборони та інші добровольчі військові формування, які першими вступили в нерівне протистояння із добре озброєним ворогом.
 Головною проблемою бойового застосування добровольчих батальйонів була   була недостатня підготовка - насамперед відсутність злагодженості у своєму підрозділі та з іншими частинами й родами військ, слабка взаємодія з артилерією та бронетехнікою. Рівень озброєння та бойової підготовки добровольчих частин не відповідав характеру бойових дій на лінії фронту. У ході бойових дій 2015 р. кількість втраченої техніки суттєво зросла. Значних втрат українська армія зазнала серед авіації, яка скоротилась майже на половину з початку подій у Криму. Левова частка з втрачених крилатих машин залишилася на окупованому півострові. Понад 20 літаків і вертольотів були збиті в небі Донбасу.
    Керівництво держави визначило основний стратегічний напрям реалізації державної політики у сфері оборони - забезпечення готовності сектора безпеки й оборони, економіки та суспільства до відбиття збройної агресії проти України. У Збройних Силах України були сформовані бойові бригади, батальйони (дивізіони), полки, батальйони оперативного (бойового), тилового і технічного забезпечення та інші підрозділи. Збільшено авіаційний парк та бойовий склад зенітних ракетних військ, створено підрозділи для охорони аеродромів і стартових позицій зенітних ракетних військ. Відновлено діяльність районних та міських військових комісаріатів.

Український танк із прапором ОУН-УПА у боях проти російських найманців. 2015 р.

    Навесні 2016 р. відновлено призов на строкову службу в Україні. Загалом до Збройних Сил призвано 19 тис. осіб, що дало змогу не допустити зниження укомплектованості до критичного рівня та замінити військовослужбовців, переміщених до частин, задіяних у війні на сході країни.
    Завершено процес створення спільної литовсько-польсько-української військової частини ЛИТПОЛУКРБРИГ, що дасть змогу Збройним Силам України втілити передові світові стандарти підготовки військ та підвищити їх рівень сумісності з НАТО.
    Символом мужності й героїзму наших бійців стали оборона Донецького (242 доби) і Луганського (146 діб) аеропортів, оборона Іловайська, Дебальцевого та Маріуполя.
    Російсько-українська гібридна війна (як характеризують агресію Росії більшість військових експертів та аналітиків усього світу) зумовила чисельні жертви й матеріальні втрати.
    Для відбиття ворога та перемоги над ним український народ об'єднав зусилля - добровольці та волонтери взяли величезний тягар війни на себе, підтримуючи армію та інші силові структури. Чисельність українського війська сягає 250тис. осіб. Сформовані нові військові підрозділи, змінена структура управління. Зокрема, в Сухопутних військах утворено чотири оперативні командування: "Північ", "Південь", "Схід" та "Захід". Відновлюється боєздатність Повітряних сил, майже "з нуля" відбудовують Військово-морські Сили. У 2016 р. створено четвертий вид ЗСУ - Сили спеціальних операцій (ССО). На озброєння надходять нові модернізовані взірці озброєння - від танків "Булат" та "Оплот" до броньованих катерів "Гюрза" та надсучасних літаків АН-70. У 2016 р. Україна оголосила про початок розробки новітнього оперативно-тактичного ракетного комплексу "Грім-2", дальність польоту снарядів якого дасть змогу вражати територію Москви з території України.
    Найголовніша зміна в українській армії - це те, що вона позбавляється радянських традицій - від символіки та військового однострою до адаптації до стандартів НАТО. Україна взяла на себе зобов'язання до 2024 р. забезпечити повну сумісність своїх збройних сил із силами країн-членів НАТО. У 2018 р. заплановано видати новий Статут ЗСУ, який замінить безнадійно застарілі чотири радянські Статути.

    Символом мужності й героїзму наших бійців стали оборона Донецького (242 доби) і Луганського (146 діб) аеропортів, оборона Іловайська, Дебальцевого та Маріуполя.
    Російсько-українська гібридна війна (як характеризують агресію Росії більшість військових експертів та аналітиків усього світу) зумовила чисельні жертви й матеріальні втрати.
    Для відбиття ворога та перемоги над ним український народ об'єднав зусилля - добровольці та волонтери взяли величезний тягар війни на себе, підтримуючи армію та інші силові структури. Чисельність українського війська сягає 250тис. осіб. Сформовані нові військові підрозділи, змінена структура управління. Зокрема, в Сухопутних військах утворено чотири оперативні командування: "Північ", "Південь", "Схід" та "Захід". Відновлюється боєздатність Повітряних сил, майже "з нуля" відбудовують Військово-морські Сили. У 2016 р. створено четвертий вид ЗСУ - Сили спеціальних операцій (ССО). На озброєння надходять нові модернізовані взірці озброєння - від танків "Булат" та "Оплот" до броньованих катерів "Гюрза" та надсучасних літаків АН-70. У 2016 р. Україна оголосила про початок розробки новітнього оперативно-тактичного ракетного комплексу "Грім-2", дальність польоту снарядів якого дасть змогу вражати територію Москви з території України.
    Найголовніша зміна в українській армії - це те, що вона позбавляється радянських традицій - від символіки та військового однострою до адаптації до стандартів НАТО. Україна взяла на себе зобов'язання до 2024 р. забезпечити повну сумісність своїх збройних сил із силами країн-членів НАТО. У 2018 р. заплановано видати новий Статут ЗСУ, який замінить безнадійно застарілі чотири радянські Статути.

    • Боєць Сил спеціальних операцій ЗСУ в повному спорядженні за стандартами НАТО

 • Українські військові, скеровані до США навчатись воювати ПТРК "Джавелін". Тренування з американськими інструкторами

II. Домашнє завдання.

Повторити вивчений матеріал. Підготуватися до тематичної роботи.