11 клас 04.11.2024 Самовиховання як умова самовдосконалення особистості. Діагностувальна робота.

 11 клас 04.11.2024

ТЕМА: Самовиховання як умова самовдосконалення особистості.

Діагностувальна робота.

I.                  Актуалізація опорних знань

Пригадайте психологічні особливості особистості військовослужбовця.

II.               Вивчення нового матеріалу

    Суть поняття самовиховання. Самовиховання слід розглядати як саморозвиток, у якому, згідно з вимогами суспільства, загальнолюдськими, національними та моральними цінностями, цілями й інтересами самої людини, творчо формуються та постійно розвиваються спроектовані нею сили та здібності й водночас нівелюються недоліки.

    Самовиховання — це цілеспрямована свідома, систематична діяльність особистості з метою вироблення в собі бажаних духовних, інтелектуальних, моральних, естетичних, фізичних та інших позитивних рис й усунення негативних.

    Головною метою самовиховання на сучасному етапі є досягнення особистістю згоди із собою, пошуку смислу життя, самоактуалізація і самореалізація потенційних можливостей та активне самоутвердження в суспільному житті.

    Мотивами самовиховання є життєві устремління особи, потреба діяти згідно з нормами загальнолюдської моралі та професійними вимогами, розуміння необхідності переборення труднощів особистісного і професійного становлення тощо.

    Процес самовиховання — це педагогічний процес, специфічність і унікальність якого полягає в тому, що в ньому і суб'єкт, і об'єкт виховання є однією особою.

    Основні принципи самовиховання: 

• єдність виховання й самовиховання; 

• цілеспрямованість, ціннісна орієнтація виховання та самовиховання; 

• демократичність самовиховання, виховання стійкої громадської позиції та гуманістичної моралі, формування активної життєвої позиції; 

• єдність самовиховання й наукового світосприйняття; 

• активність і позитивне спрямування самовиховання; 

• єдність виховання, самовиховання та професійної діяльності.

Самовиховання передбачає певний рівень розвитку інтелекту, який виявляється у всьому, що стосується зміни свого «Я».

    Основи процесу самовиховання мають фізіологічну, психологічну, соціальну та педагогічну сторони.

    Фізіологічною основою самовиховання є саморегуляція вищої нервової діяльності (ВНД). Процес ВНД є поєднанням безумовних та умовних рефлексів. Одним з проявів цієї взаємодії і є цілеспрямоване самовиховання.

    Психологічною основою самовиховання є збалансування процесів збудження і гальмування. Уся психічна діяльність людини є тими чи іншими проявами цих двох провідних процесів. Їх комбінації і взаємодії складають основу розвитку психічного типу та зміну станів особи. Самовиховання водночас і розвиває позитивні риси характеру, удосконалює процес переробки інформації (сприймання, пам'ять, увагу, відтворення).

    Соціальною основою самовиховання є визначення людиною своєї ролі в контактних колективах та прагнення до її поліпшення. Соціальне самовиховання — це один із засобів активізації дій людини в суспільстві.

    Педагогічною основою самовиховання є взаємозв'язок між процесом зовнішнього виховання і самовихованням. Виникнення свідомого прагнення до самовиховання є наслідком попереднього зовнішнього виховання. Педагогічний аспект при цьому є результатом і умовою правильно організованого виховання, у якому формуються соціальні та особистісно значущі цілі, стимули, мотиви, якості, створюються сприятливі умови, необхідні для успішної роботи над собою.

Виховання і самовиховання у становленні особистості утворюють єдиний процес.

МЕТОДИ САМОВИХОВАННЯ

    Методи самовиховання — це сукупність прийомів і способів педагогічного впливу особи на себе для формування й розвитку бажаних і необхідних особистісних якостей та усунення негативних. Прийоми самовиховання слід розглядати як частковий вплив особистості на саму себе, як певний одиничний акт у кожному конкретному випадку та методі. Сукупність методів та прийомів самовиховання мають становити систему, яка для кожної особи є конкретною, індивідуальною і неповторною. Разом з тим, аналіз практики самовиховання дає змогу виокремити групу найбільш поширених методів і прийомів.

Основні етапи процесу самовиховання: 

1) самоусвідомлення вимог до своєї діяльності; 

2) самопізнання, самовивчення та критична самооцінка особою своєї діяльності і поведінки; 

3) планування роботи над собою, вироблення програми та правил поведінки; 4) практична реалізація програми самовиховання із урахуванням усієї складності наступного перегляду намічених позицій; 

5) самоконтроль, самооцінка та самокоригування дій і поведінки.

    В історії людства вироблено чимало різних прийомів самовиховання: самопереконання, самонавіювання, самоаналіз, самопідбадьорювання, самозаохочення, самопереключення, самонаказ та інші.

практичні прийоми самовиховання: 

    Не менш ефективними й цікавими є такі практичні прийоми самовиховання: • «Крок уперед» — прийом, що передбачає щоденне планування на наступний день роботи над собою;

• «Оцінка дня, що минув» — облік своєї діяльності, щоденне оцінювання її результатів з виставлянням оцінок за певні вчинки; 

• Самозобов'язання — планування роботи над собою на місяць, семестр чи рік залежно від того, які риси особистості треба сформувати чи подолати і за який час; 

• «Правила моєї поведінки» — складання вихованцем правил його поведінки, яких він має дотримувати. Прийом привчає до виконання обов'язків; 

• «Упізнай себе» — хтось частково характеризує людину, не називаючи її, а її товариші доповнюють цю характеристику, здогадавшись, про кого йдеться; 

• Самохарактеристика і взаємохарактеристика — написання і обговорення людиною характеристик на себе і на товаришів.

Особистісне самовдосконалення. 

    Самовдосконалення (робота над собою) — переважно усвідомлене самостійне виховання себе, розвиток у себе потрібних особистісних навичок і якостей, іноді — розвиток волі, мислення та інших психічних функцій.

    Особистісне самовдосконалення — різновид самовдосконалення, оскільки, крім особистісного, може бути фізичне та інше самовдосконалення.

    Особистісне самовдосконалення — практично те ж саме, що зростання і розвиток особистості, але коли кажуть, що людина займається самовдосконаленням, підкреслюється переважно самостійність, те, що людина робить це сама. Якщо ж людина пише «захоплююся особистісним зростанням», це може означати, що спеціально вона сама робить мало, але психологічні (наприклад) групи вона відвідує і те, що там з нею відбувається, їй подобається.

Особистісне самовдосконалення має такі напрямки: 

• виховання і розвиток мислення; 

• підвищення культури спілкування і в цілому психологічної культури: 

• робота над власною успішністю; 

• моральне самовдосконалення; 

• поліпшення характеру.

    Шлях самовдосконалення пропонує досить широкий психологічний арсенал для досягнення поставлених цілей. Це — віра в себе, створення навколо себе розвивального середовища, освоєння нових ролей, проходження психотерапії, нагороди і покарання, навіювання, використання зразків, навчання і тренування, співпраця людей у їх саморозвитку.

    Критерії й показники самовдосконалення особистості дають змогу визначити характеристики трьох рівнів самовдосконалення особистості військовослужбовця: 

• високий рівень можна визначити у військовослужбовців з позитивною орієнтацією на самовдосконалення особистості, високою життєтворчою активністю, глибоким усвідомленням процесу самовдосконалення для особистісного професійного становлення, для їх професійного, інтелектуального, соціального, культурного росту; 

• середній рівень характеризується тим, що військовослужбовці, які перебувають на цьому рівні, частково зацікавлені у самовдосконаленні своєї особистості і не до кінця усвідомили значення процесу самовдосконалення у становленні військовослужбовця-професіонала в сучасних умовах; 

• низький рівень визначається у військовослужбовців з негативним ставленням до будь-яких особистісних змін та процесу самовдосконалення. У цих військовослужбовців немає прагнення до самостійного вирішення проблеми, постійної напруженої діяльності, пошуку ефективних способів професійної діяльності.

III.           Питання для закріплення

• 1. Що ви розумієте під поняттям «самовиховання»?
• 2. Які основні принципи самовиховання вам відомі?
• 3. Які спеціальні прийоми роботи над собою ви могли б використати для себе?
• 4. Складіть власний план особистісного самовдосконалення.

V. Домашнє завдання: прочитати конспект. Виконати діагностувальну роботу роботу.

Діагностувальна робота.

Інструктаж.

 Критерій оцінювання виявлених знань:

-   одна правильна відповідь – є один бал;

-   12-ть правильних відповідей – є 12-ть балів.

 

1. Заборонені методи ведення воєнних дій (кілька варіантів відповіді):

А) застосування вогнепальної зброї
Б) застосування зброї масового ураження
В) здійснення нападів невибіркового характеру, які можуть спричинити такі втрати серед цивільного населення, що будуть несумірними з досягненням необхідної воєнної переваги
Г) застосування протипіхотних мін
Д) використання не за призначенням емблеми Червоного хреста чи Червоного напівмісяця
Е) Бомбардування військових об’єктів супротивника

 2.  Ритуал прийняття Військової присяги є обов’язковим для…

А)Військовослужбовців строкової служби;                   

Б) Всіх, хто вступає на військову службу;

В) Військовослужбовцям, які вступають на службу за контрактом.

 

3. Прапори існують з давніх часів. їх використовували під час бойових дій для того, щоб:

  А) розпізнати свої війська від ворожих;

  Б) визначити місцезнаходження своїх командирів;

  В) подати сигнал до початку бою;

  Г) пункти Б і В;

  Д) пункти А, Б, В.

 

4. Кому належить цей прапор

 

  

 

5. Із нижче наведених родів військ ЗСУ окремим родом є:

А) Війська радіоелектронної боротьби (РЕБ);

Б) Сили Спеціальних операцій (ССО);

В) Десантно-штурмові війська (Високомобільні десантні війська);

Г) Війська протиповітряної оборони (ПВО);

 6. Складовою системи національного виховання є:

А). військове; 

Б). військово-патріотичне;  

В). військово-громадянське.

 

7. До комбатантів відносять:

А) цивільне населення, що не бере участь у збройній боротьбі;

Б) осіб, спеціально завербованих, щоб брати участь у воєнному конфлікті;

В) мирне населення, яке спонтанно взялося за зброю при наближенні ворога;

Г) осіб, які виконують медичні функції та персонал, що використовує розпізнавальну емблему.

8. Для чого призначається варта?          

А)  для захисту кордонів держави від збройного нападу
Б) для оборони від терористичних актів
В)  для охорони й оборони в мирний час своїх командирів та осіб, що володіють військовою або державною таємницею
Г) для охорони й оборони військових об’єктів, Бойових прапорів
Д) всі відповіді правильні

 9. Днювальний по роті не відповідає:

А) за зберігання зброї;

Б) за майно та особисті речі військовослужбовців;

В) за проведення навчальних занять:

Г) за зберігання шаф з боєприпасами.

 10. Військова дисципліна - це:

 А) Дотримання  всіма  військовослужбовцями  порядку  і  правил, встановлених командирами та начальниками.
 Б) Бездоганне і неухильне дотримання всіма військовослужбовцями порядку   і  правил, встановлених військовими статутами та іншим  законодавством України
 В) Дотримання всіма  військовослужбовцями  порядку  і  правил, встановлених   військовими  статутами  та іншим законодавством України.

 11. Кожний військовослужбовець зобов'язаний: 

А) докладати зусилля в боротьбі за статутний порядок
 Б) не заважати командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни
 В) сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни

 12. Діяльність командира щодо підтримання військової    дисципліни оцінюється

А) кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень.
Б) кількістю злочинів та пригод скоєних військовослужбовцями підрозділу
В) виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів       Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для  наведення  порядку  і запобігання порушенням військової дисципліни.

Відповіді присилайте на ел. адресу: viktorshur28101962@gmail.com 

   ОБОВ'ЯЗКОВО   вказуємо прізвище, клас, число роботи.

 БАЖАЮ УСПІХІВ!